Сочинить страшную сказку про лешего ,водяного,лешего,домового,кикиморе и так далее. 10

Когда-то она была заядлой грибницей, знала каждый гриб, растущий в данной местности, и каждый грибной сезон проводила в любимом занятии, но после этого случая грибную"охоту"у нее отшибло. рассказ веду от ее лица.была ранняя осень, и я, как обычно решила, с утречка пойти в лес по грибы, т. к. лес у нас смешанный, и я рассчитывала на хороший "урожай" различных грибов, в чем и не ошиблась. в хвойных посадках я набрала целое ведро маслят и решила возвращаться домой, потому что ведро было полное и время клонилось к обеду.выходя из посадок, я наткнулась на неведомую мне поляну (что практически невозможно, лес я знаю как свои 5 пальцев), на которой грибов было просто ужас, и, поддавшись своей жадности, я набрала еще полушалку со своей головы.вот, набравши гору грибов, я отправилась домой. шла хорошо знакомой мне тропинкой, дойдя до поворота, за которым должен быть путь домой, я оглянулась на ту поляну. в обеденном солнце она была необычайно красива. взглянув на нее последний раз, я бодро зашагала домой. зайдя за поворот, я неожиданно оказалась вновь на той поляне. -"невероятно, я же шла правильно". но, списав все на усталость, я снова пошла домой. снова дойдя до дороги, я увидела старика на лошади. он остановился и учтиво поинтересовался, где я живу, получив ответ, предложил мне доехать, так как ему по пути. мое 12-ти литровое ведро и полушалка с грибами давали знать о себе усталостью и тяжестью, и я с удовольствием согласилась. мой попутчик оказался разговорчивым, мы поговорили о том, о сем, и тут он спросил - "полянка-то хорошая попалась? ", при этом злобно ухмыльнувшись. и тут я не поверила самой старик и лошадь пропали и я вновь была на поляне. испытав животный ужас, я поняла, что мой подвозчик был никто иной, как сам хозяин-батюшка леса. бросив ведро и полушалку к чертовой матери, я без оглядки побежала что есть сил домой. пробежав 5 километров примерно за минут 6, я оказалась дома.до сих пор я не понимаю толком, что это было, и за что мне такое приключение? действительно ли был леший, или блуд, которых в наших местах практически не бывает?

ТОЛКІН “ВОЛОДАР ПЕРСНІВ” ПЕРЕКАЗ

Толкін “Володар перснів” переказ

Історія відбувається в контексті історичних подій північно-західного Середзем’я. Задовго до початку роману, в 1600 році Другої епохи, Темний Володар Саурон викував Єдиний Перстень, щоб здобути владу над іншими перснями, які перебувають в руках вождів людей, ельфів та гномів. Він зазнає поразки в битві 3441 року Другої епохи, йІсілдур, син Еленділа, відрубує Перстень разом з пальцем і називає його сімейною реліквією. Пізніше Ісілдура вбивають орки, а Перстень губиться в ріці Андуїн. Через дві тисячі років Перстень потрапляє до рук гобіта Деаґола, а від нього — до Смеаґола, який вбиває свого друга і відбирає Перстень. Смеаґола виганяють з селища, і він ховається в глибині гір, де за сотню років під впливом Персня перетворюється на жалюгідне, зіпсоване створіння — Ґолума. Згодом він губить Перстень, котрого, як про це оповідається в «Гобіті», знаходить Більбо Беґінз. Тим часом Саурон набуває нової фізичної форми і відвойовує Мордор, своє колишнє володіння. Ґолум вирушає на пошуки Персня, але потрапляє в полон до Саурона, який довідується від нього, що Перстень в Більбо Беґінза. Ґолума відпускають, а Саурон, якому потрібен Перстень, щоб повернути собі абсолютну владу, шле своїх темних, страхітливих слуг Назґулів відібрати Перстень.

Роман починається в Ширі, з моменту, коли Фродо Беґінз успадковує Перстень від Більбо, свого дядька і наставника. Обидвоє нічого не знають про його походження, але чарівник Ґандалф Сірий з’ясовує історію Персня і радить Фродо винести його з Ширу. Фродо покидає Шир, взявши з собою за супутників свого садівника і друга Семвайза Ґемджі та двох кузенів, Меріадока Брендібака і Переґріна Тука. Ще в Ширі вони мало не наражаються на Назґулів, але відриваються від переслідувачів, пішовши напрямки через Праліс, де їм допомагає таємничий і могутній Том Бомбадил, на якого Перстень явно не має впливу. Вийшовши з лісу, вони зупиняються в селищі Брі, де знайомляться з Араґорном, спадкоємцем Ісілдура, який приєднується до них в ролі провідника й охоронця. Вони втікають з Брі, ледве уникнувши нападу, але Назґули переслідують їх до сторожової гори Грозової і ранять Фродо проклятим кинджалом. Араґорн веде гобітів до сховку в Рівендолі, а тим часом Фродо мало не вмирає від рани. На броді Бруїнен Назґули нову атакують, але їх змітають хвилі повені, викликаної Елрондом, правителем Рівендолу, і загін рятується.

Фродо видужує в Рівендолі під наглядом Елронда. На Раді Елронда розкривається багато важливих фактів про Саурона і Перстень, а також повідомляється новина про те, що Саурон схилив на свій бік чарівника Сарумана. Рада приходить до думки, що загроза від Саурона є надто великою і що найкращим рішенням є знищити Перстень, кинувши його у Вогняну Гору в Мордорі, там, де його було викувано. Фродо погоджується взяти Перстень, а щоб супроводжувати й охороняти його формується «Братство Персня»: Сем, Мері, Піпін, Араґорн, Ґандалф, гном Ґімлі, ельф Леґолас і Боромир, син Денетора, правлячого намісника королівства Ґондор.

Не змігши подолати Імлисті гори через перевал Карадрас, загін проходить копальнями Морії, де на нього нападають орки. Ґандалф падає в безодню, борючись із древнім та жахливим Балроґом, що дає можливість іншим врятуватися. Загін ховається в ельфійському лісі Лотлорієні. Отримавши човни і подарунки від ВолодаркиҐаладріель, загін пливе вниз рікою Андуїн до вершини Амон-Ген. Там Боромир піддається спокусі Персня і пробує відібрати його від Фродо. Тоді Фродо втікає від Братства і сам-один вирушає до Мордору, але Сем пристає до нього, щоб допомагати й охороняти.

Тим часом, надіслані Сауроном та Саруманом орки вбивають Боромира і викрадають Мері та Піпіна. Араґорн, Ґімлі та Леґолас йдуть за орками в королівство Роган. Мері та Піпін рятуються, коли на орків нападають рогірими. Гобіти втікають до лісу Фанґорн, в якому вони заводять дружбу з деревоподібними ентами. В лісі, Араґорн, Ґімлі та Леґолас знаходять не гобітів, а Ґандалфа, який воскрес після битви з Балроґом і тепер є значно могутнішим «Ґандалфом Білим». Ґандалф запевняє їх, що гобіти в безпеці, і вони йдуть до Теодена, короля Рогану, щоб вивести його з пригніченого заціпеніння, заподіяного Саруманом, і до рогіримам протистояти армії Сарумана. Теоден укріплюється у фортеці Гельмів Яр разом з Араґорном, Ґімлі та Леґоласом, а Ґандалф від’їжджає, щоб зібрати більше військо. Гельмів Яр беруть в облогу орки Сарумана, але Ґандалф прибуває з підкріпленням і розбиває орків.