Что такое озоновый слой и какова его роль на планете

Глобалізаційні процеси, що відбувалися протягом ХХ ст., спричинили глибокий

синтез культур, виявивши тим самим проблему їхнього порозуміння. Різні національні

традиції втягнулися в один часовий і духовний р, детермінуючи одна одну, що

викликало потребу в гармонійному співіснуванні. Тому в наш час дуже важливо надати

міжкультурним комунікаціям характер осмисленого і плідного діалогу.

Двосторонні зв’язки України і Японії, що постійно розвиваються, є вельми необхідними для поступу українського суспільства, оскільки Японію можна вважати одним

із зразків майбутнього стану не лише України, а й кожної держави, яка намагається досягнути інформаційної фази розвитку. Динаміка розгортання українсько-японських відносин стимулює дослідження в цій галузі, яких, на жаль, в українському японознавстві

не так вже і багато. Вітчизняні японознавці поки що відстають від своїх російських колег, у

яких масштабна видавнича діяльність з питань японських релігійно-філософських традицій триває вже далеко не перший рік. Наслідком активності російських науковців стають

порівняльні дослідження, такі як праця О.М. Мещерякова «Японський імператор і російський цар: елементна база» [1], в якій окреслюється як спільне, так і відмінне між

російською і японською культурами. В цьому контексті можна згадати роботи О.Є. Куланова [2], Е.В. Молодякової, В.Е. Молодякова, М.П. Герасімової, Ю.Б. Стоногіної [3] тощо.

Прогалини в сфері компаративних досліджень українського та японського не означають, що подібні пошуки не потрібні. Радше навпаки – так як українська і японська

культури розвивалися в різних умовах, то проведення конкретного компаративного аналізу могло б виявити специфіку обох традицій кращим чином. Водночас подібний аналіз є корисним і для знаходження спільних точок дотику. В цій площині й пролягає

мета даного дослідження – розкрити роль сакрального в межах української і японської

культурних парадигм.

Доводиться констатувати той факт, що у сучасному релігієзнавстві немає цілісного, вичерпного тлумачення феномену сакрального. Відтак заклики про стрімку десакралізацію світу постають непереконливими, оскільки що саме десакралізується, лишається питанням без чіткої відповіді. Проблема походження самого уявлення про сакральне

не вирішується навіть такими класиками європейської думки, як М. Еліаде чи навіть

Р. Отто, одним з провідних теоретиків у цій сфері. Вказується лише, що це дещо, притаманне людству витоково, невід’ємна і вічна властивість людської свідомості [4], [5].

В цьому сенсі питання про визначення змісту поняття «сакральне» набуває належної

актуальності і ваги

Объяснение: