Твір-роздум перед грозою та після грози

перед грозою»

наближення грози відчувається заздалегідь.

спочатку змінюється повітря – воно стає вологим і важким та ніби придавлює нас до землі. небо поступово затягується низькими темними хмарами, закриваючи тьмяне сонце. дзвінка тиша повисає в густому повітрі, а потім настає час вітру. він різкими поривами хитає віти дерев, крутить хоровод з легких речей, що вирвав з рук людей чи безсоромно вкрав зі столиків відкритих кав’ярень. дівчата на вулицях притримують свої легкі сукні, затуляють обличчя від пилу. і чим дужчий вітер, тим ближче дощ.

потім десь удалечині чується перший рокіт грому. люди поспішають ховатися у приміщення. навіть птахи завмирають на деревах. повітря стає все важчим. а за кілька хвилин уже видно тонкий струмок яскравої блискавки, що розколює темне небо. гримить грім – усе ближче й ближче. наступна іскра блискавки сполохує вже зовсім поруч – і чується тріск у електричних проводах, що висять над вулицею.

с першими краплями дощу напруга в повітрі спадає, стає легко дихати, віє прохолодою і свіжістю. навкруги розтікається приємний аромат мокрої землі. гримить усе частіше й ближче, і вулиці пустіють… зараз почне свій дикий танок неприборкана стихія.