Надо написать доклад на тему субтропические леса

Субтропический климат средиземноморья  — сухой, осадки в виде дождя зимой, даже слабые морозы случаются крайне редко, лето засушливое и жаркое. в субтропических лесах средиземноморья заросли вечнозелёных кустарников и невысоких деревьев. деревья стоят редко, а между ними буйно развиваются различные травы и кустарники. здесь растут можжевельники, благородный лавр, земляничное дерево, ежегодно сбрасывающее кору, дикие маслины, нежный мирт, розы. такие типы леса характерны главным образом в средиземноморье, и в горах тропиков и субтропиков.субтропики на восточных окраинах материков характеризуются более влажным климатом. атмосферные осадки неравномерно, но дождей бывает больше летом то есть в то время, когда растительность особенно нуждается во влаге. здесь густые влажные леса из вечнозелёных дубов, магнолий, камфарного лавра . многочисленны лианы, заросли высоких бамбуков и различные кустарники усиливают своеобразие влажного субтропического леса. от влажнотропических лесов субтропический лес отличается меньшим видовым разнообразием, уменьшением количества эпифитов и лиан, а также появлением в древостое хвойных, древовидных папоротников.

СТАЛІНГРАДСЬКА БИТВА 1942—1943 — одна з найбільших та найважливіших за своїми результатами битв Другої світової війни. Складалася з оборонної (17 липня — 18 листопада 1942) та наступальної (19 листопада 1942 — 2 лютого 1943) стратегічних операцій рад. військ. У С.б. в різний час брали участь війська фронтів: Південно-Західного фронту 2-го формування, створеного 25 жовтня 1942 (команд. — генерал-лейтенант (із 7 грудня 1942 — генерал-полковник) М.Ватутін), Сталінградського фронту 1-го формування, від 12 липня до 30 вересня 1942, і 2-го формування від 30 вересня до 31 грудня 1942 (командувачі — Маршал Рад. Союзу С.К.Тимошенко, із 23 липня — генерал-лейтенант В.Гордов; із 13 серпня — генерал-полк. А.Єременко, який одночасно командував Пд.-Сх. фронтом), Пд.-Сх. фронту, від 7 серпня до 30 вересня 1942 (команд. — генерал-полковник А.Єременко), Донського фронту, від 30 вересня 1942 до 15 лютого 1943 (команд. — генерал-лейтенант (із 15 січня 1943 — генерал-полковник) К.Рокосовський), 6-ї армії і 2-ї повітряної армії Воронезького фронту (командувачі — генерал-лейтенант (із 19 січня 1943 — генерал-полковник) Ф.Голіков — 9—14 липня 1942 і з 22 жовтня 1942 до 28 березня 1943; 14 липня — 22 жовтня 1942 — генерал-лейтенант М.Ватутін), Південного фронту 2-го формування, cтвореного 1 січня 1943 зі Сталінградського фронту (командир — генерал-полк. А.Єременко), Волзька воєнна флотилія (команд. — контр-адмірал Д.Рогачов), Сталінградський корпусний район протиповітряної оборони (команд. — полк. Є.Райнін). Представниками Ставки Верховного головнокомандування були генерал армії Г.К.Жуков і генерал-полк. О.Василевський, генерал-полковник артилерії М.Воронов.

Після поразки рад. військ під Харковом, на поч. літа 1942 нім. війська прорвалися на фронті 600—650 км між Курськом (нині місто в РФ) і Таганрогом (нині місто Ростовської обл., РФ). Гол. напрямком наступу було визначено Кавказький. Пізніше нім. командування вирішило домогтися вирішальної стратегічної переваги, прорвавшись до Вол- ги в районі Сталінграда (нині м. Волгоград, РФ). Цей напрямок і був, зрештою, визначений як головний. На Сталінград наступали 13 дивізій, у складі яких 270 тис. осіб, 3 тис. орудій і мінометів, понад 500 танків.

Сталінградська стратегічна оборонна операція складалася з фронтових операцій: оборонної операції на дальніх підступах до Сталінграда (17 липня — 12 вересня 1942) й оборонної операції на ближніх підступах до Сталінграда та безпосередньо в місті (13 вересня — 18 листопада). Розпочалася 17 липня 1942, коли на рубежах рік Чир та Цимла (обидві — праві прит. Дону) в бій вступили передові загони Сталінградського фронту. До 22 липня вони відійшли на осн. рубіж оборони. Противнику не вдалося реалізувати гол. мету: оточити і цілковито знищити рад. війська. Проте під тиском ворога вони змушені були відступити. 28 лип-ня 1942 був виданий наказ народного комісара оборони Союзу РСР № 227, який отримав неофіц. назву "Ні кроку назад!" Втрата мобілізаційного ресурсу, с.-г. та пром. потенціалу України визначалась як одна з найбільших втрат рад. сторони. Наказ мав за мету ліквідувати відступальні настрої у військах. Нарком оборони Й.Сталін вимагав наведення в армії "найсуворішого порядку і залізної дисципліни", знімати з посад і судити командирів будь-якого рангу, які допустили відступ військ без наказу вищого командира. Про-те обстановка під Сталінградом продовжувала погіршуватися. Смуга оборони Сталінградського фронту розтягнулася до 800 км, тому 7 серпня він був поділений на два фронти: Сталінградський і Південно-Східний. 23 серпня танк. частини 16-ї танк. дивізії 14-го танк. корпусу противника вийшли до Волги в районі с-ща Ринок (нині у складі м. Волгоград, РФ) та відрізали 62-гу армію, яка безпосередньо обороняла Сталінград, від осн. сил Сталінградського фронту. Масовані бомбардування міста перетворили його на руїни. У виснажливих боях противник змушений був уповільнити наступ та 28 серпня був зупинений на околицях міста. Із 12 вересня оборона Сталінграда була покладена на 62-гу армію (команд. — генерал-лейтенант В.Чуйков) і 64-ту армію (команд. — генерал-майор М.Шумілов), у місті точилися жорстокі й кровопролитні бої. 30 вересня Сталінградський фронт був перейменований на Донський, а Південно-Східний — на Сталінградський. У ході штурму Сталінграда німцям вдалося потіснити війська 62-ї армії, увірватися в центр міста, а на лівому фланзі вийти до Волги. 15 жовтня нім. війська на вузькій ділянці прорвалися до Сталінградського тракторного з-ду. Центрами оборони стали пром. район і Мамаїв курган, де тривали жорстокі бої за кожний будинок. На середину листопада 1942 наступальні дії німців було остаточно загальмовано.