Напишіть будь ласка твір на тему: над чим мене змусила задуматись поема і. п. котляревського "енеїда"

Якось (це було років два-три тому) я просто сиділа, гортала сторінки хрестоматії і, зупинившись навмання на одній сторінці, почала читати просто з твору. то була повість  «кайдашева сім'я», і тоді вона видалась мені неймовірно смішною, кумедною. я читала і не могла віді  пройшли роки. я подорослішала, стала розумнішою, стала серйозніше сприймати речі, які раніше видавались такими смішними. і лише тепер, читаючи цю повість у десятому класі, почала замислюватись над тим, чи всі ці сварки, що кожен день отруюють життя і батьків, і їхніх синів і невісток відпові нормальній психології людини? нечуй-левицький казав, що про народ треба писати без будь-яких прикрас, і ми можемо не сумніватися в ре¬алістичності повісті; та часом думається: чи може таке бути, щоб людина людині навмисно виколола око або підняла руку на батька через якусь побутову сварку? а особливо в ті часи. ті так, але ж саме час є одним з найважливіших чинників впливу на життя людини, її вчинки. а як пам'ятаємо, події у повісті відбуваються в пореформеному селі, коли так всім захотілося земельки і кожен ладен був зі шкіри лізти, аби тільки відстояти свої права на власність. і це, безперечно, сприяло насамперед духовному роз'єднанню людей, деградації людської душі. хоч, можливо, і спонукала їх до того постійна залежність від матеріальних нестатків.  узяти хоча б лавріна й малашку. веселий, жартівливий хлопець, небайдужий до всього прекрасного, і добра, лагідна, співуча дівчина. вони — ідеальна пара. та, на жаль, «капіталістична» дійсність і необхідність пристосовуватись до звичного способу життя руйнують усі їхні добрі задатки. мелашка стає все більш схожою на кайдашиху, та і всі ті безперервні колотнечі змінили й лавріна не на краще. що вже казати про сварливу кайдашиху, яка й так мала недобрий характер. вона стає ще злішою і егоїстичнішою. час нещадний, він ламає таких слабкодухих, як омелько кайдаш, та й ті ж мотря і карпо стають прикладом змізерніння людської душі. усе, що вони здатні відчути, — ненависть, жорстокість і злість. сварливі і обмежені люди.  так, людина не владна над часом, він сам диктує свої вади. та зупиніться на мить і задумайтесь над тим, що є для людини сім'я. сім'я — це чи не найдорожче з усього, що має людина. тож чи варто жертвувати нею? так і хочеться сказати: «зупиніться, подивіться навколо, ви стоїте над прірвою, ваше життя ламається, летить під укіс. зупиніться, поки не пізно! ». 

Угостро сатиричній байці «олениця та кабан» григорій сковорода засуджує пихатість та прагнення до титулів та інших зовнішніх ознак високого статусу. коли олениця називає кабана паном кабаном, той ображається і каже, що одержав титул барона. на то олениця йому відповідає, що «ми, прості, судимо не за одягом та словами, а за справами». одержавши титул, кабан так свинею і залишився, і вчинки його суто свинячі.  "який нечистий їм нашептав на вухо, що ім'я та одяг змінять їхнє буття, а не життя чесне, гідне чину? " - риторично питає сковорода і цитує грецьке прислів'я: "мавпа є мавпою і в золотім уборі".