Які перешкоди стояли на шляху розвитку нового українського театру знанія

Українська музика була невід’ємною складовою побутово-реалістичного й романтичного театру, доповнювала його психо­логічну дію, чіткіше окреслювала людські характери. тут багато важив неповторний чар української народної пісні. народна пісенна творчість пов’язана і з розвитком професій­ної української музики («катерина» м. аркаса, «підгоряни» м. вербицького, «осада дубна» п. сокальського та і стає осно­вою фортепіанної музики та камерних вокальних творів п.со-кальського, с. воробкевича, м. лисенка. композитори охоче писали музику для хорів, використовуючи народний обрядовий мелос: щедрівки, купальські й весільні пісні тощо. це сприяло піднесенню української пісні на рівень високого професійного мистецтва. поміж усіх видів і жанрів музичного мистецтва найнеспри-ятливіші умови склалися для розвитку опери.д. антонович по­яснював це тим, що для опери були затісні рамки українського музично-драматичного театру; фахової підготовки актори не мали, відсутньою була національна оперна традиція і, головне, не було державного опікування українською культурою.одним із відомих композиторів xix ст. був с. гулак-арте-мовський — оперний співак, драматург, що навчався в київ­ській духовній семінарії. у 1839 р. м.глинка, о. даргомиж-ський та м. волконський влаштували концерт і на зібрані кошти відправили талановитого юнака до італії.дебют с. гулака-артемовського відбувся на сцені флорентійської опери. найважливіше досягнення с. гулака-артемовського — ство­рення за власним лібрето першої національної опери «запоро­жець за дунаєм» (1862 сюжет опери підказаний м. костома­ровим.майже 20 років царська цензура забороняла постановку опери. на українській сцені її вперше поставив 1884 р. м. кро-пивницький. у другій половині xix ст.виникає система української му­зичної освіти. відкрилися музичні училища в києві, одесі, хар­кові, львові. серед українських професійних композиторів вирізняється творчість п. ніщинського і п. сокальського. п. ніщинський за­кінчив афінський університет, де здобув ступінь магістра наук.в одесі організував хори і керував ними. вершиною його твор­чості вважається музична картина «вечорниці», написана для п’єси т. шевченка «назар стодоля». п. сокальський заснував 1864 р. в одесі товариство любителів музики.він створив близько 40 фортепіанних п’єс, 40 романсів, опери «мазепа», «майська ніч», «облога дубна». особливий внесок у розвиток національної музичної куль­тури зробив м. лисенко (1842–1912) — видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики й пе­дагог, засновник професійної школи. навчався в петербурзь­кій та лейпцігській консерваторіях. активно освоював у своїй музиці шевченкіану (понад 80 вокально-хорових творів різних жанрів). композитор збагатив майже всі жанри української музики. йому належать опери «різдвяна ніч», «утоплена», «наталка полтавка», «енеїда», дитячі «коза-дереза», «пан коцький», «зима і весна».м. лисенко — основоположник інструментальних жанрів в українській музиці, створив численні фортепіанні твори. з іме­нем лисенка пов’язаний розвиток національної музичної освіти.він організовував хори, недільну школу для хлопців-селян, ви­кладав у приватних музичних школах, 1904 р. відкрив у києві музично-драматичну школу. тут навчались українські компози­тори к. стеценко, л.ревуцький, о. кошиць. видатними творцями духовної музики на зламі xix–xx ст.були к. стеценко та м. леонтович. розвитку професійної музичної освіти сприяло відкриття кон­серваторій у києві, одесі, харкові. почали діяти одеський укра­їнський музично-драматичний театр, харківський театр опери та . значну роботу з розбудови музичної культури в західній укра­їні проводили композитори і.лаврівський, с. воробкевич, в. ма­тюк, а. вахнянин, о. нижанківський, д.сочинський, в. бар-вінський, с.людкевич. у львові 1903 р. заснована музична школа (з 1907 р.— ви­щий музичний інститут, з 1939 р.— державна консерваторія імені м.в. лисенка). у 30-х роках діяли 9 філій музичного ін­ституту — у бориславі, дрогобичі, стрию, тернополі, яворові та інших містах. давні традиції має музично-театральна культура львова. тут у 1842 р. відкрився приватний міський театр с. скарбека, один із найбільших у європі (нині в цьому приміщенні — театр іме­ні м.заньковецької). на його сцені дебютували вихованці львів­ської консерваторії с.крушельницька, м. менцинський, о. ми-шуга, ф. лопатинська, о. носалевич, виконавська майстерність яких набула світового визнання. у новій українській музиці одним з провідних діячів був в.барвінський. у період першої світової війни з’являються стрілецькі пісні.вони відображають ідеї національно-визвольного руху на за­хідноукраїнських землях. для січових стрільців писали пісні і. франко, о. маковей, д.макогон, б. лепкий, л. лепкий, р. купчинський. музику створювали композитори ф.колесса, в. барвінський, й шлях м.

ми всі іноді кажемо неправду, брешемо, якщо бути точним. людина дуже часто починає брехати, щоб сховати свої слабкості від інших та виправдати свої помилкові вчинки. коли ми робимо щось не так, ми це відчуваємо, як і відчуваємо те, що наслідки нашої помилки будуть неприємними. не кожен має достатньо мужності собі в цьому зізнатися та взяти на себе відповідальність за вчинок чи помилку. як правило, людина вибирає найбільш легкий шлях – брехню в надії, що ніхто не побачить некрасивої частини її особистості.

але проблема у тому, що будь яка брехня з часом стає відомою і завдає більших неприємностей, аніж сама ситуація, що провокувала людину на брехню. тоді наслідки можуть бути дуже непередбачуваними і людина втратить контроль над своїм життям. ще одна неприємна риса брехні полягає в тому, що вона затягує людину, як сипучі піски, адже щоб заховати ще глибше одну брехню, треба вигадати дві нові тощо.

людина, яка бреше, також втрачає внутрішній спокій. кожну хвилину вона – свідомо чи ні – чекає того моменту, коли всі дізнаються правду. це завжди впливає на поведінку та здоров’я. крім того, нові й нові вигадки віднімають купу сил, які можна було б пустити в більш корисне русло, наприклад, в творчість.

окрема мова про відносини. ніщо не руйнує їх так швидко та докорінно, як неправда. відносини будувати дуже складно: потрібне терпіння, любов, довіра. брехня одним рухом затирає все добре та прекрасне, що було між людьми. промайнувши лиш тінню мимохідь, вона забирає з собою відносин – довіру, яку так нелегко повернути знов. тому наступного разу, коли захочеться звернути на легку доріжку брехні, пам’ятай, що насправді ти втрачаєш набагато більше. ти втрачаєш частину себе, свій шанс на духовний розвиток, втрачаєш частину своєї душі…