Характеристика образу льоньки ( за твором віктора близнеця " звук павутинки")

"мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі дерев'яні ночви, і цинковий тазик."

"срібний чоловічок народився, мабуть, із крапель. коли я запитав, як його звати, почувся звук «бумс! », і я зрозумів, що це — бумс. я не буду його чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити."

"матері лякають сопухою дітей, які не хочуть спати. я теж спочатку боявся, а потім перестав."

"ні наступного дня, ні пізніше не прийшов до греблі. річка швидко розмила загату. мені стало дуже сумно. захотілося, щоб по ряд був друг."

"раптом чую, як хтось мене запитує, з ким я говорю. це мама. вона переживає, що мені ні з ким і погратися — немає тут дітей. але я, хоч і сам, побував уже і в печері, побігав у степу, ловив павука, словом, набігався, вволю."

"і досі не знаю, чи була така дівчина, чи я її просто вигадав."

Опис Катерини – «чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка;

Риси характеру Катерини – здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира і проста, чесна і благородна; відверта і довірлива.

В центрі твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозріває в особі офіцера негідника, вона цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її природні, звичайні і змінюються залежно від тих ситуацій, в які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її поведінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою. Зображення постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш пластичними образами-переживаннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до оточення.

Розпитавши дорогу «в Московщину», Катерина просить у них милостині. Це вперше вона простягає руку. Робити їй це дуже тяжко. Відбувається внутрішня боротьба — просити чи не просити? Кожна її репліка природно звучить тільки в устах цієї звичайної дівчини. Її мрії, прагнення є мріями і прагненнями сааме такої дівчини, як Катерина. Репліка — «Люди добрі, де шлях в Московщину?» — вже сама по собі викликає в уяві читача нехай і невиразно окреслену постать. А в поєднанні з описом зовнішності («У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок, а на другій — заснула дитина») образ стає яскравішим і виразнішим.

Объяснение: