Цитатна характеристика михайлика в творі "гуси лебеді летять"

Мов сiро-блакитнавi, побризканi росою безсмертники, оживають старi очi. дiд ошелешено пiдкидає вгору брови, потiм одгетькує мене вiльною рукою i починає смiятись. вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт. в таку хвилину вся дiдова постать перехитується, карлючки вусiв одстовбурчуються, з рота вириваються клекiт i "ох, рятуйте мою душу", з одежi осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня пiдставляй пiд них. (зовнішність діда) 2.на другий день уже було вiдомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночi нi разу не бухикнув. тому дiд зауважив, що я одчайдух i весь удався в нього, а мати сказала, що - в оглашенного.( характер михайлика) 3.заходилася повчати, щоб я у церквi не лобурясничав, не шморгав носом, не крутивоя дзигою, не ловив гав, не перся наперед, не смiявся, не пирхав, не лiз на крилас та частiше хрестив лоба. 

Ябы хотела видеть александра невского