Народність поеми і. котляревського "енеїда" (твір)

Уже понад півтора століття поема і. котляревського "енеїда" не втрачає популярності серед українських читачів. і це не дивно, бо, узявши класичний твір римської літератури, котляревський зробив на основі цього сюжету справжню українську поему, сповнену гумору та героїзму.  за римською міфологією, еней був сином троянця анхіза і богині венери, який після загибелі трої довго мандрував, виконуючи волю богів, доки не зупинився в лаціумі. згодом нащадки енея заснували великий рим. 

Коли ми говоримо про важливих людей у своєму житті , то найчастіше розставляємо їх у такому порядку – батьки, близькі родичі, друзі, знайомі. батьків та родичів не обирають, знайомих не впускають занадто глибоко у життя. і тільки справжній друг – та людина, стосунки з яким базуються на взаємності, доброзичливості, щирості та симпатії. от так стається – зустрічаються двоє незнайомців, що за певних умов стають незамінними одне для одного. без дружби життя не повноцінне – я повністю згоден з цим твердженням. але лише якщо мова йде про справжню дружбу – не пусте спілкування, пліткування, використання одне одного з корисною метою. оце все навпаки не приносить нам нічого доброго. нащо вам друг, який з вами тільки тому, що йому більш нічого цікавого робити, і він легко зникне надовго, навіть не попередивши? або друг, який з вами каже одне, аза вашою спиною пліткує про вас? або той, хто спілкується з вами, тільки коли йому щось потрібно? або заздрісник? хіба такі «друзі» роблять життя повноцінним? ні, дружба має означати щось інше. у побутовому плані – це взаємна та щира симпатія, зацікавленість одне в одному, бажання поділитися думками та враженнями, комфортне проводження часу. є прислів’я про те, що друг пізнається у біді. але не тільки. справжній друг не тільки у скрутну хвилину, але й щиро порадіє вашим успіхам. як і ви будете радіти за нього. друг – це та людина, яка буде на твоєму боці, навіть попри тебе. тобто друг зможе сказати «ні», якщо ти збираєшся нашкодити собі в будь-який спосіб. та найкраще про справжню сутність дружби, як на мене, йдеться у казці «маленький принц» а. де сент-екзюпері. там у розмові лиса з маленьким принцом говориться, що для того аби стати близькими, треба пізнати одне одного. треба впустити людину в своє серце, думки, життя. і самому увійти в його. це – довіра, і саме вона священна. і це справжнє щастя – бути з кимось відвертим і знати, що тебе таким приймуть та не зрадять. і це необхідність для кожного з нас