Чому українські письменники зображували героїв історичного минулого гіперболізовано?

якщо історія несе знання про рівень соціального, матеріального ідуховного життя народів, про фактичний історичний процес, то художняісторична проза, не нехтуючи фактом цього процесу, підходить дорозуміння конкретних подій з точки їх значущості для формуваннядуховного багатства особистості, людської краси і досконалості.проблема моралі та історії, складні взаємини індивідуума та суспільства,пошуку людиною свого місця є однією з важливих проблем сучасності і,закономірно, – центральною у багатьох творах літератури xx ст., зокремаісторичної прози.твори на історичну тему мають специфічне завдання – формуватинаціональну свідомість, розкривати і примножувати історичний духовнийдосвід людства, давати моральні уроки майбутнім поколінням.серед художніх творів, у яких відображено історичне минуле українськогонароду, помітне місце посі історичні романи володимира кириловичамалика. творча спадщина письменника надзвичайно різноманітна за жанрамиі тематикою. в.малик  почав літературну діяльність з поезії. навчаючисьна філологічному факультеті київського університету, він відвідував  студентський літературний гурток, яким керував відомий поет абрамкацнельсон, захоплювався творів пушкіна,  лермонтова,некрасова, міцкевича, катула, гете. у 1940 р. поезії володимиракириловича з'явилися на сторінках кількох республіканських видань.навесні 1941 р. а.малишко взяв для друку добірку поезій талановитогопочатківця, але війна внесла свої корективи. вчорашній студент ставополченцем, невдовзі отримав тяжке поранення, потрапив у полон, з якоговтік і, долаючи 7 – 10 кілометрів у день, наприкінці грудня 1941 р.дістався  рідних новосілок. навесні 1942 р. потрапив у фашистську облавуі був вивезений до тюрінгії. в неволі пробув з 12 липня 1942 р. по 12квітня 1945 р. у поезіях тих років звучать мотиви туги за рідною землею,любові до батьківщини, ненависті до ворога, постають жахливі картинитабірного життя. у пізніших поезіях (1946–1948 років) з'являються мотивижалю за втраченою,  обпаленою війною молодістю.в 1959 р. побачила світ перша книжка письменника – віршована історичнаказка "журавлі-журавлики" – про часи нашестя турецько-татарських полчищна україну. далі одна за одною з'являються історичні поеми для дітей –"микита кожум'яка", "воєвода дмитро" – про захисників стародавньогокиєва, про  відважного ватажка опришків олексу довбуша ("чарівнийперстень"), безстрашного бунтаря устима кармелюка ("месник із лісу").всі вони написані у романтичному ключі, мають напружений динамічнийсюжет. у одному інтерв'ю [19, 4] автор зазначив, що йому хотілосяякомога ширше й цікавіше донести до дітей історію батьківщини, виховуючиїх на прикладах героїки й самовідданого служіння рідній землі.перші прозові твори в. малика написані теж для дітей та юнацтва. це. малика написані теж для дітей та юнацтва. цегостросюжетні пригодницькі повісті: "чорний екватор" – про боротьбунегрів кенії за свою незалежність (1960), "новачок" (1965) – про шкільнежиття.

Як палко треба любити україну, яким чесним та мужнім бути, щоб написати "україну в огні"! у своєму "щоденнику" за 26 листопада 1943 року довженко зробив такий запис: "мені важко од свідомості, що "україна в огні" - це правда. прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо". через те, що весь твір з першого до останнього рядка пронизаний правдою, його замовчували так довго. тільки 1966 року уперше кіноповість було надруковано, але й після такої довгої мовчанки у ній було багато цензурних купюр. жаль, що за життя автор не побачив свого твору. ця кіноповість у творчій біографії олександра довженка посідає особливе місце, це один з найкращих його творів.  "україна в огні" - твір про трагедію українського народу. сьогодні цілком аргументовано дослідники стверджують, що сталінський режим був жорстоким, антинародним. злочинне нехтування життями людей призвело до численних трагедій, непоправних втрат, катастроф, смертей у ході війни. для олександра довженка завжди найбільшу цінність у житті мала людина. усією своєю творчістю він принципово обстоював твердження, що людина - особистість. людина - не гвинтик. вона неповторна. до такої думки автор підводить читача через використання загостреної полемічності: христина хуторна і прокурор лиманчук, лаврін запорожець та заброда, автор полемізує з фон краузе. слід зауважити, що о. довженко ставить у полярні позиції полемізуючих.  у олександра петровича є одна любов і молитва - це рідна україна, тому центральним образом твору є саме вона, тому болить авторові, коли рідний край став руїною, тому ненависть його невгасима до тих, хто топче кованим чоботом рідну землю, поплюжить її, обливає кров'ю. найстрашніше - це бачити дітей-калік, згвалтованих дівчат, скупі старечі батьківські сльози над могилою сина. все це - україна в огні. це - найтрагічніші сторінки великої вітчизняної війни.  без перебільшення можна сказати, що всі твори мистецтва про війну славили сталіна, а ось знайшовся сміливець довженко, що знехтував цим. розплата була надто жорстокою, бо цей твір про війну міг бути удостоєний світовим мистецтвом високої нагороди, як, скажімо, "земля", але про нього мовчали довго, понад двадцять років.  для довженка суттєвою була тільки правда і більш нічого, крім правди. для нього україна - це українці. тому в центрі твору - трагічна доля лавріна запорожця, простого селянина-хлібороба, що уособлює собою долю всього українського народу. найтрагічнішою сторінкою історії україни є доля жінки на війні. тут тетяна запорожець - берегиня роду. з особливою привабливістю змальовано образ олесі, а образ христі - особливий. саме він, на думку автора, є найтрагічнішим, бо це - сама україна, яку кинуто під ноги виродкам-фашистам. доля жінки в окупації, жінки-полонянки. його героїні не стають на шлях активної боротьби, але людську гідність не втрачають у тій страшній веремії, початку війни. устами лавріна запорожця довженко закликав, "якщо й судити людей, то по закону народного лиха". а це значить, що слід бути гуманістом, ненавидіти будь-яке насильство. олександр петрович вірить у те, що хай дорогою ціною, але біда навчить, мусить навчити шанобливого ставлення до людини.  кіноповість "україна в огні" була одним з перших творів, в якому на тлі смертельного двобою з фашизмом принципово ставились проблеми гуманізації суспільства й особистості, заперечення війни, вперше заперечувалися постулати сталінізму. і коли сьогодні говорять про те, що треба встановити пам'ятник сталіну в севастополі, то в пригоді стають для молодого покоління такі творі, як "україна в огні" довженка - хай уважно вчитуються у ці безсмертні рядки.