План к новелле " гер переможений" ! ответьте, !

1. полонені німці - щирі будівники

2. нагідки фрідріха

3. злі діти розорили їх, ще й хрестик із прутків поставили

4. фотокартка

5. хвороба фрідріха

6. прикраси із цегли

7. самогубство8. жовтогаряча квітка, що розцвіла на клумбі.

9. рукавиця, а в ній — фотокартка двох дівчаток у білих сукенках.

10. "ви не знаєте, де наш тато? "

Доброго дня, дорогий Тарасе Григоровичу! Нашому поколінню пощастило відзначати 200-ліття від дня Вашого народження. З цієї нагоди, нам би хотілося трохи дізнатися дещо про Вас і Вашу творчість. Розкажіть, будь-ласка, коли Ви написали поему "Княжна", вірші "Сонце заходить, гори чорніють...", "Мені тринадцятий минало..."?

- Доброго дня й вам, мої любі нащадки. Я радий, що ви виконуєте мій заповіт, пам'ятаєте мене, досі боритесь за незалежність нашої рідної неньки України. А щодо вашого запитання, то ці вірші я написав, перебуваючи в Орській фортеці в період з кінця червня по грудень 1847 р.

- Тарасе Григоровичу, що Вас надихнуло на написання поеми "Княжна"?

- Мене надихнула почута розповідь черниці монастиря, в якому одна княжна прийняла постриг через важкі обставини її життя, які вона не змогла подолати.

- Чому саме 13-літній вік так запав Вам у серце, що Ви написали вірша "Мені тринадцятий минало..."?

- У цей період я думав, що усе життя житиму в своєму селі, працюватиму на землі. Але життя закинуло мене далеко від рідного села. Я служив у війську, сидів по тюрмах, був у засланнях, але завжди пам'ятав Україну, рідну ниву, хату, садок, ягнят за селом і привітних людей.

- Чому, коли у Вас на душі смуток, Ви звертаєтесь саме до Зорі, як у вірші "Сонце заходить, гори чорніють..."?

- Коли я був малим, то більшість свого часу проводив у бур'янах, "пас ягнята за селом", гусей тощо. А коли наступав вечір і на небі з'являлися зорі, я звертався до них. Адже вони згори століттями бачать нашу землю, її невимовну красу, поля, гаї, гори, але й гають за страшною несправедливістю, яка давно панує на Україні. Бо українські люди не є вільними, поневолені панами і царями, працюють на них, не маючи для себе і своїх дітей, інколи, й крихти хліба. Зірки все це бачать й сумують...

- Дякуємо, наш Кобзарю, за Ваші щирі відповіді і Ваші вірші, у яких є настанови не тільки для Ваших сучасників, але й для най та наступних поколінь.