О.кобилянська "земля" . виписати з твору цитати які наводять на роздуми про сенс життя. ( ! хотя бы парочку , а то времени нет весь текст листать )

як михайло вгадав, що він рахіру любить, і дізнався, що він часами заночовує в вуйка григорія, накинувся на нього і сварив: «сором нам робиш, саво! ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. вона погана волошка, циганка. дивися на її зуби й на її рот! як клубки з м'яса стоять їй в лиці! чи вона чим причарувала тебе? дивися, яка вона погана! чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки! » він не відповів братові на те нічого. взагалі небагато говорив, як той зводив розмову на рахіру, але її покинути зовсім не думав. як не міг її кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хорий. ходив, мов затроєний, в'янув усім тілом, а лють так і грала в нім. тоді й недобре було дразнити його. не витримував він так довго. як та вода загачена, що найшла цілою масою і розриває греблю, так і любов його ломила всі згляди й обов'язки проти родителів, і він ішов до неї. вона нагороджувала його багато за цілий знівечений час, і він удвоє прив'язувався до неї.

він не привикав. він губив себе. в ньому не держалося купи те, що трималося там, на полях, тісно при нім. він ступав боязко й незугарне, бо не смів ступати своєю ходою, а його рухи були неповоротні й несміливі, бо не були його рухами. одіж, яку носив тепер, відібрала йому всю певність. і звідки мав би її відтак узяти? з хвилею, як покинув свою землю, покинула його і свідомість своєї вартості. він прийшов сюди, аби стати чимось іншим.

з нього будуть люди, як покине землю.