Роль шевченка у кирило-мефодіївському братстві

Україна xix століття. 40-ві роки. саме в цей час формується тут нова, демократична інтелігенція, яка відділяється від буржуазно-ліберальної і починає брати активну участь у політичній боротьбі. в києві у 1846 році створюється таємна політична організація, яка набуває антикріпосницького характеру. так з'являється кирило-мефодіївське товариство. до цього братства входили т. шевченко, м. гулак, а. навроцький та інші. вони виступали проти кріпосного права, боролися за його ліквідацію. але не всі члени кирило-мефодіївського товариства мали одні погляди на шляхи здійснення цієї мети. частина членів братства поділяла революційно-демократичні погляди, які вносив т. шевченко. інша частина, до якої належали п. куліш, н. костомаров, пропагувала ідеї української буржуазії. передова група цієї організації (а до неї й належав т. шевченко) висувала такі вимоги: відміну кріпацтва, звільнення всіх слов'янських народів від національного гніту, об'єднання їх у вільну федеративну республіку із парламентською владою, рівні права усім народностям. саме кирило-мефодіївці ставили питання про створення української держави, яка б увійшла до республіканської федерації слов'янських народів. сам шевченко вважав, що таке об'єднання може відбутися в результаті всенародного повстання. тому в братстві загострилася боротьба між цими двома групами, особливо тоді, коли почали обговорювати програму і тактику. ліберали відкидали революційну тактику, шукали згоди з кріпосниками, шевченко ж стверджував, що наш народ зможе звільнитися лише шляхом боротьби трудящих проти самодержавства і поміщиків.

Арендованые земли были в полном распорящении арендатора он мог ее и продать и хоть что,все продукты выращенные на такой земле пренадлежали только ему, а не государству как аренд,это переод перестройки и прекращение существования