Характеристика павлуся з твору за сестрою

План-характеристики павлуся з твору «за сестрою» 1. павлусь — козацький нащадок. 2. прив’язаність хлопця до сестри, його лицарська поведінка. 3. засвоєння козацьких умінь та навичок. 4. відвага, сміливість та кмітливість головного героя. 5. допитливість, здатність павлуся до науки, його товариський характер. 6. твердість у вірі. 7. співчуття до невільників, волелюбність. 8. блискучий план врятування сестри. 9. любов до рідного краю. 10. вірність даному слову. а. чайковський «за сестрою» характеристика павлуся головний герой повісті — павлусь. хлопець жив у селі спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників україни. саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. чимало перешкод виникло на шляху до криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, іншим у скруті. звісно, що таким сміливцям посміхається доля. павлусь досяг своєї мети: девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. навіть девлет-ґірей визнав: «добре в тебе серце, хлопче! » джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Кожен сам формує свій світогляд та визначає свої життєві принципи. існують такі речі, що змінити в своєму житті просто неможливо. кожна людина народжується в родині, що обирає доля. дитина, наче молоде дерево, приростає до своєї рідної землі. батьківщина – це не просто держава. протягом певного часу кордони країн змінюються, та в серці назавжди залишається шматочок теплого почуття, що пов’язано з батьківщиною. куди б людину не занесла доля, та все одно манить завжди рідний край. найдорожче, що є в житті кожної людини це батьки. саме вони найближчі люди, найкращі друзі та опора і підтримка. вони життя та приводять дитину в жорстокий дорослий світ. недооцінити значення батьків в житті неможливо, в будь-яких випадках перше звертання в різних ситуаціях однозначно до батьків. ці близькі люди і формують відношення до батьківщини. можна порівняти значення батьків та рідного краю в житті родини. ці почуття зрозуміло різні, одна любов до близьких людей, інше почуття патріотизму, та їх об’єднує загальне направлення. це почуття вдячності і в той же час відповідальності. та вже неважливо, де ти саме народився, це почуття не залежить від обставин. воно абсолютне і народжується з самого дитинства. людина може жити в будь-якій країні, але батьківщина назавжди залишиться в її серці. сьогодні існує багато суперечок з приводу критики батьківщини, політики та в цілому відношенню людей до рідної землі. батьківщину не обирають, її можна поважати чи байдуже ставитися. та кожен обирає свою філософію життя. не поважати батьківщину це так само як не поважати батьків. хіба можна осуджували вчинки близьких людей чи звинувачувати суспільство за складні умови існування? є речі, що залишаться в житті кожної людини назавжди. вони світлим променем проходять через все існування та ведуть по життю. вони вписані в історію кожної людини та визначають її суть, корені та історію виникнення. для побудови успішного майбутнього потрібно з гідністю оцінити свою землю і батьків. саме повага забезпечить міцну культурну платформу розвитку нащадків.