Напишите характеристику сыновей тараса бульбы

Андрий – младший сын тараса бульбы. он вместе со своим старшим братом остапом окончил киевскую бурсу, где учился охотно, без напряжения, мечтал о подвигах и сражениях. он был изобретательнее, чем его брат, умел увёртываться от наказания. в отличие от остапа андрий был более привязан к мирной жизни, полной разнообразных наслаждений. с самой ранней юности он начал ощущать «потребность любви». именно любовь заставляет андрия совершить преступление, перейти на сторону врага. для него воплощением любви становиться прекрасная панночка: «кто сказал, что моя отчизна украина? кто дал мне её в отчизны? отчизна есть то, чего ищет душа наша, что милее для неё всего. отчизна моя – и всё, что ни есть, , , погублю за такую отчизну! » андрий готов был служить паночке до последней капли крови. из - за любви козак предаёт свою отчизну: «а что мне отец, товарищи и отчизна? так если ж так, вот что: нет у меня никого! никого, никого! ». андрий отказался от своей родины, от верности своему народу, от отца и брата. андрий начинает сражаться на стороне врага против своих вчерашних друзей соратников. смерть выступает достойным наказанием для человека, совершившего такое предательство. тарас убивает своего сына и долго смотрит «на бездыханный труп» андрия, который «был и мёртвый прекрасен». андрий погиб за свою любовь, судьба его была трагична. остап-старший сын тараса бульбы.он вместе с младшим братом окончил киевскую академию.остапу знания давались с трудом,только под угрозой отца остался он в академии. вскоре остап стал одним из лучших в академии.всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили.с равными был прямодушен.имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери.после окончания учёбы остап с братом приехали домой.оба молоды и красивы,отправились с отцом в запорожскую сечь.остап всё время думал о сражениях,мечтал о ратных подвигах,хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу. в свои 22 года он был поразительно хлоднокровен,всегда трезво мог оценить опасность.остап ни разу не растерялся,не смутился в бою.крепостью дышало тело молодого казака,а рыцарские качества приобрели силу льва.казаки быстро оценили силу,смелость,ловкость,отвагу в бою.даже тарас бульба поговаривал,что со временем из остапа будет добрый полковник. остап остался до конца жизни верен своей отчизне,своему дому.даже в плену,когда его подвергали страшным мукам,он не сказал ни слово,ни крика,ни стона не вырвалось из его истерзанной груди. он умер,как верный сын своей родины.

Порівняльна характеристика образів остапа та андрія    за повістю м. в. гоголя " тарас бульба" є в історії українського народу могутній і прекрасний період: це - запорозьке козацтво. про нього написано чимало цікавих творів, і один з найкращих - повість м. в. гоголя "тарас бульба", над якою письменник працював майже десять років. змальовуючи героїчну боротьбу українців за своє національне визволення, автор показує долі героїв у єдності з народним рухом. це були кращі люди свого часу і вірні сини україни, міцні духом, багаті розумом і глибоким патріотичним почуттям.  серед вільного товариства запорожців-богатирів центральне місце в повісті посі образи старого козака тараса бульби і двох його синів - остапа та андрія, дуже несхожих і зовні, і за своїми характерами. , що саме цей контраст є гоголю краще змалювати козацьку дійсність, примусити нас, читачів, замислитися над власним характером і вчинками.  вперше ми зустрічаємося з остапом і андрієм на їх рідному батьківському подвір'ї. спочатку нас може більше приваблювати образ андрія, бо порівняно з суворим остапом він більш чутливий, ніжний. навіть мати сильніше жаліє і любить саме його. та ось із сторінок повісті постає історія життя кожного, і наше ставлення поступово змінюється. ми розуміємо, що спільні у братів лише молодість, їх "свіжість, рослість, могутня тілесна краса", яка вразила навіть батька. сам же тарас зумів прищепити синам інтерес до козацького життя, виховати в них хоробрість, спритність.  але ці якості вдачі у братів зовсім різні: хоч андрій і відзначався у бурсі сміливістю, але вона завжди призводила до лиха. у ньому поєдналися завзяття й удавана мужність: він вмів вивертатися, хитрити, навіть благати пощади. зовсім інший - остап, який ще з бурси виділявся ясним розумом і міцною волею. чесний і хоробрий, він постає перед нами відданим товаришем: "він був добрий у такій мірі, в який можна було бути з такою вдачею і в тодішній час"..  як тільки юнаки потрапляють до запорозької січі, відразу ж набувають доброї репутації у козаків: обидва спритні, обидва сміливі вояки. але і тут їх хоробрість не однакова: остап - спокійний і завжди впевнений у собі; за розумну хоробрість козаки цінують його і недарма вибирають курінним отаманом після загибелі бородатого. а от хоробрість андрія виявляється безрозсудливою та безцільною; він мало замислюється над тим, за що кидається у бій.  остап твердо знає, заради чого він живе, веде боротьбу; його надихає безмежна любов до рідної землі й товаришів, ненависть до ворогів і прагнення захищати вітчизну. ось що робить остапа справжнім героєм! у андрія ж немає щирої любові до батьківщини і друзів, і тому сліпе кохання до дочки ворога швидко перетворює його на зрадника. він забуває святі почуття вірності вітчизні та товариству: "а що мені батько, товариші, вітчизна! нема у мене нікого! ". і ось стоїть він, боягузливий, нікчемний, перед судом свого батька. ганебним було його життя, ганебна і його і тут же ми бачимо остапа в останньому гарячому бою, після якого він потрапляє у полон. терплячи нелюдські страждання, він навіть не простогнав; гідною й величною була його смерть.    прочитавши повість, я замислився над тим, як власні ідеали і мета людини відбиваються на її долі. перед нами два брати, сини одних батьків, однієї землі. але наскільки вони різні, бо різні у них святині! ми переконуємося, що лише щира любов до вітчизни, чесне служіння їй возвеличує людину, а підступність і малодушність робить її нікчемною. я впевнений, що, як і мене, кожного читача захоплює образ остапа, заряджає прагненням бути схожим на нього. андрій же, крім огиди, нічого в серці не викликає; і ми розуміємо, що він - лише принизливий виняток з численної армії українських синів - захисників нашої славної україни)

Встихотворении пушкин использует широ­кую палитру изобразительных средств. прежде всего это метафоры и метафорические сравне­ния. несмотря на то что автор восхищен осенью и желает передать это чувство читателям, он ис­пользует сравнение осени с чахоточной девой, прибегая к иронии:   мне нравится она,  как, вероятно, вам чахоточная дева  порою нравится..   кажется, что осень в стихотворении поэтически очеловечена, иносказательно, метафорически представлена в виде живого существа ("чахоточная дева", "бедняжка клонится без ропота и гнева"), пышно наряжена "в багрец и золото",зеркало рек.  пушкин завершает свое стихотворение пора­зительной по силе и смелости метафорой - упо­доблением поэта, приступающего к творчеству, с кораблем, который готовится к отплытию:   и мысли в голове волнуются в отваге,  и рифмы легкие навстречу им бегут,  и пальцы просятся к перу, перо к бумаге,  минута — и стихи свободно потекут.  так дремлет недвижим корабль в недвижной влаге,  но чу! — матросы вдруг , ползут  вверх, вниз — и паруса надулись, ветра полны;   громада двинулась и рассекает волны.  главную роль в описании осени играют и эпитеты: , "унылая пора" ,"очей очарованье"  ,"прощальная краса" ,"пышное увяданье",  " свежее дыханье"," седой зимы", " мглой волнистою", "уснувшие дубравы".  инверсия ("люблю я пышное природы увяданье") способствует поддержанию рифмы, из-за чего ритм стихотворения кажется более живым, динамичным.