Твір на тему захар беркут-мудрий вадажок тухольскої громади.

Упершій половині xiii століття монголо-татарські орди, очолювані батиєм, захопили київ і попрямували через карпати в угорщину. вояка батий вогнем і мечем плюндрував землю галицької русі. але мужньо боронився український народ. про один з епізодів героїчної боротьби наших далеких предків із монголо-татарською ордою розповідає іван франко в повісті "захар беркут". служіння народові було метою життя дев'яносторічного захара. усе своє життя віддав він громаді. дізнавшись про наближення ворога, захар радить тухольцям не просто відбити, а розгромити монголо-татарів. старого беркута хвилює не тільки небезпека, що нависла над тухлею, а й та небезпека, що загрожує сусідським селам. то ж, заручившись сусідською , послухавши поради захара, громада вирішує розгромити ворога в тухольській долині. саме в цю складну хвилину старий беркут отримує звістку про те, що його син максим живим захоплений у полон. захар не йме віри дим словам: максим краще дасть себе порубати, ніж віддасться в неволю. але максим боровся сміливо, і лише підступом та силою вдалося взяти його та закувати в залізні пута. на душі в захара беркута туга та тривога: небезпека загрожує громаді, син у полоні, як воно буде? та чи здобудуть вони перемогу? сама природа ніби передчуває біду: ревуть тури, виють вовки, навіть земля глухо стугонить. захар беркут усвідомлює свій обов'язок ватажка навіть тоді, коли боярин тугар вовк пропонує тухольцям випустити монголів із долини, а за це віддати полоненого максима живим. люди розуміють, який біль крає зараз батьківське серце захара, і пропонують прийняти пропозицію. але старий беркут у цей час — насамперед громадський ватажок. він відмовляється, тому що звільнені монголи обов'язково підуть нищити сусідів, які зовсім не готові до бою й зазнають ще страшніших втрат. захар підкорює батьківські почуття громадським інтересам і твердо відповідає монгольському посланцеві: "або ми всі загинемо, або ви всі — іншого вибору нема". у героїчній боротьбі тухольцям пощастило розбити монголо-татар, та залишилася ще купка ворогів, які потопали. серед них були ворожий воєначальник бурунда й максим беркут. вороги просять відпустити їх в обмін на життя молодого беркута. і цього разу захар незламний. приборкавши батьківські почуття, він розуміє, що звільнені монголи не простять загибелі свого війська й наведуть на тухлю ще більшу силу. "нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю! " — каже старий беркут і своєю рукою посилає величезний камінь у купу ворогів, де був і його син. але не витримало серце батька: захар "тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко". його можна зрозуміти. але в грізний для народу час старий беркут показав надзвичайну твердість, стійкість, силу духу. у своїй останній промові перед громадою захар беркут зазначає, що тухольці перемогли не лише завдяки зброї, а й за мудрості, згуртованості, дружби. слова старого беркута звучать як заповіт нащадкам: "доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". іван франко втілив в образі захара беркута мудрість народу, його прагнення жити в злагоді та мирній праці. своєю повістю великий каменяр закликає нас любити свій народ і свою країну, яка стільки страждала, а ще більш за все цінувати згуртованість і єдність, які роблять будь-яку громаду непереможною.

Провідні мотиви: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації. т. шевченко звернувся, щоб через пе­ресторогу й прохання пробудити в українців почуття національної гіднос­ті й честі. отже, твір був написаний із наміром змінити підневільне стано­вище україни на краще.