Бережи - матір природу (за творами б.харчука)

твір "планетник" вчить кожного  виховувати у собі   бережливе ставлення до природи та   її краси, прищеплювати з самого дитинства   риси чуйності, доброти, відповідальності за доручену справу. хлопчик, залишившись самотнім через негативне ставлення сільських дітей до нього, знайшов порозуміння і підтримку у природі. тому, я  вважаю, що людина і природа міцно взаємопов’язані між собою. і ми повинні    сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем.

ми повинні наслідувати планетник і робити все для збереження природи. ніколи не можна ображати ні рослинки, ні тваринки, тому що вони теж живі.  «він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чогось призначене. навіщо ж його мучити й нівечити? ».  про це також говорить багато повір"їв і прикмет українського народу, які так старанно вивчав сам планетник.

для планетника головним є  збереження природи, її краси і ми маємо брати з нього приклад для власних вчинків. для того  « жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».

ответ:

видатний філософ і гуманіст г. с. сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. великого значення він надавав інтелекту. розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. сума знань – це ще не все. потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.

є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.щастя людей – у їх “сродній” праці.

сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до великої русі, до дружби між людьми.

його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.

визначне місце в теорії морального становлення належить його на працю та трудове виховання.

учення г. сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.

праця – природна потребаспоріднену працю

видатний філософ і гуманіст г. с. сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. великого значення він надавав інтелекту. розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. сума знань – це ще не все. потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.

є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.

а щастя людей – у їх “сродній” праці.

сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до великої русі, до дружби між людьми.

його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.

визначне місце в теорії морального становлення належить його на працю та трудове виховання.

учення г. сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.

праця – природна потреба

кожного, але тільки праця вільна, “еродна”. щастя людини, писав сковорода, – у спорідній праці її для суспільного добра. загальне благо і особисте щастя повністю іалежать від того, чи працюватимуть люди відповідно до природних нахилів “еродності”, чи ні. він закликав: пізнай самого себе і відповідно працюй.

учення сковороди про працю і виховання любові до неї – цініий внесок до скарбниці філософської, етичної, педагогічної світової думки.