Чи може бути людина щасливою, якщо дбає тільки про себе

видатний просвітитель і письменник вісімнадцятого століття, визначний філософ григорій савич сковорода в українській літературі займає особливе місце. великий влив на формування таланту і поглядів цього мислителя мало життя суспільства тогочасної україни. це життя згуртувало дух письменника і зробило з нього непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило г. сковороду як гуманіста та демократа.

г. с. сковорода – великий митець. його безсмертя і велич полягає у тому, що в час найжорстокіших утисків українського народу царизмом він став на захист прав звичайних людей. вже тоді письменник і філософ сковорода мріяв про справедливе суспільство, у якому кожен українець буде жити добре і щасливо.

уся творчість цього видатного українця сповнена філософських роздумів про єдність природи і людини, про людське життя і щастя. особливе місце в цій творчості займає ідея «сродної праці». дуже шанобливо письменник ставиться до розуму і чистої совісті. найчастіше у творах г. с. сковороди світ людських турбот контрастує із зображеннями чарівної української природи, йде одвічна боротьба життя і смерті, добра і зла.свої філософські погляди г. с. сковорода найбільш яскраво висловлює в байках, адже саме вони є одним з найкращих засобів пізнання людських відносин, людських характерів. у своїх байках письменник засуджує панівні верстви тогочасного суспільства з їх беззаконням, нахабством і пихатістю. більшу частину усіх байок г. с. сковороди твори, провідною думкою яких є думка про необхідність жити «за природою», думка про необхідність працювати за здібностями, за покликанням, за нахилами. автор вважав, що тільки таке життя і така праця приносять користь суспільству і щастя людині.