Сочинение на тему трагедия тараса бульбы

План: 1. тарас бульба. повесть о борьбе за родную землю. 2. внешность и характер героев. 3. поведение в бою. 4. какой герой вам наиболее симпатичен? н. в. гоголь в своем произведении "тарас бульба" описывает героическую борьбу украинцев с польской шляхой. у главного героя повести тараса оба сына погибают: один как воин, другой же приносит себя в жертву любви. остап - старший сын тараса. знания в бурсе ему давались тяжело. четыре раза остап закапывал свой букварь, и только под угрозой отца отправить сорванца в монастырь взялся за ум и стал одним из лучших учеников. старший сын тараса был верным товарищем, и когда кто-то из его друзей оступался, остап всегда подставлял им свое верное плечо. на запорожской сечи был хладнокровен, всегда трезво оценивал опасность противника. крепостью дышало его тело, а рыцарские качества прижали ему силу льва. страшной смертью погиб остап, но при этом, даже когда ему ломали руки и ноги, он не проранил ни слова. андрий - младший сын тараса. в отличии от брата, он охотно учился, был более изобретательным и мог легко увернуться от наказания. андрий влюбляется в польскую паночку и ради нее переходит на сторону польши, оставив позади отца, брата, товарищей, веру и украину. у него была тонкая душа, жажда подвига, безумная смелость. у тараса были длинные усы, суровый взгляд, крепко сложенное тело. он был одним из числа коренных, старых полковников, был создан для бранной тревоги и отличался грубой прямотой своего нрава. тарас любил простую жизнь козаков и перессорился со всеми своими товарищами, склонными к варшавской стороне, называя их холопьями польских панов.

«Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Буссе ВільгельмаУльсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка».

  «Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся».

  «Я здебільшого сидів у Бенка».

  «…той, кого так довго шукає …король!» Країни Далекої.

  «Дух нахилився, взяв в обійми, навколо засвистіло й загуло, і ми полинули в простори».

Міо у Країні Далекій

  «І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми».

   «Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо».

  «Я росту, і мені тут добре».

   «Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить».

   «Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун».

  «…в мене є Міраміс із золотою гривою».

  «Був собі королевич, і одного разу він сів на коня і поїхав у мандри місячної ночі...»

   «Хотів поїхати туди(де була Країна Чужинецька) і стати на герць із лицарем Като, хоч страшенно боявся його».

Міо у  Країні Чужинецькій

  «Адже це моя доля. Може, я й не повернуся з цієї мандрівки, та однаково такого страху, як перше, в мене вже не було».

  «…лицар із Країни Далекої».

  «Я ще дужче , що приїхав сюди. Я тужив за своїм татом-королем».

  «…лицар, але добрий лицар, не такий, як Като. А лицар повинен бути мужній і не плакати».

   «Добрий лицар повинен казати правду. А як казати правду, то я плакав».

   «Мій меч, здатний розітнути камінь!»

   «Я був лицар на бойовій стежці й чимдуж біг до покою лицаря Като».

   «Я був безстрашним лицарем з мечем у руці».

   «вибив меча з його руки».