7! укр. ! 1) як ви розуміете слова відомого письменника миколи гоголя : "бий в минулому сучасне і потрійної сили набере твое слово минуле виступить живіше , сучасне зясовуеться ясныше "? поясныть свою думку опираючись на текст "зхар беркут" 2)чому захар беркут радив тухольцям не відбити , а розбити татаро монгольських завойовників? 3)поясныть на яких принципах базувалось життя тухольськоъ громади ,як саме причетний до нього захар беркут ?

Сивою давниною віє зі сторінок повісті і. франка "захар беркут". перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. головне для них – це інтереси громади. живуть вони в глухому селищі тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – захар беркут. ахар беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. громада важила для нього дуже багато. усе життя він , чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). ще молодим беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. і відтоді захар беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. незважаючи на свій вік, захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може іншим".дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. захар беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. на громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином тугаром вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".беркут – справжній патріот своєї землі. розпові тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою батьківщину від нападу монголів: "до останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу! " тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові захара – максиму, захар беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. серце батька ридало, а розум говорив, що смерть максима – єдиний порятунок для тухольців. передсмертне слово беркута – це своєрідний заповіт громаді: "доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.

Відповідь:

У повісті М.Стельмаха дуже багато цікавих епізодів. Мені сподобалося читати, як Михайлик отримав від дідуся вітрячок, як він поцупив у мами насіння й збирався обміняти на бажану книжку, але поспівчував голодним людям і поділився з ними, через що Юхрим не дав йому лише за одну склянку "Пригоди Тома Соєра". Було смішно читати, як Михайлик проникав без квитка на виставу, бо ніколи не був у театрі. А ще смішніше було, коли глядачі напали на актора, бо думали, що він насправді такий лиходій, як герой, якого грав. Думаю, всі, хто читав повість, звернули увагу на епізод, у якому тато несе взимку Михайлика до школи, загорнувши в кирею. Я чекав, що хлопчик знітиться і соромитиметься, що всі в чоботах, а він без них. А виявилося, що Михайлик почувався абсолютно щасливим і  все життя полюбив запах тієї татової киреї. Та найбільше мені запам'яталося, як босий хлопчик узяв мамині ночви (він не мав ні чобіт, ні саночок) і весело й безтурботно катався взимку з гірки з іншими дітьми. Було смішно, коли він боявся, що за це потрапить у пекло, й дуже тішився, що на жодному образі в церкві не було намальовано дітей, яких чорти карарають за катання босоніж у ночвах.

Пояснення: