Короткое сочинение на тему дубровский.

Провінційний поміщик володимир дубровський через самодурство і деспотизм сусіда, знатного боярина троєкурова, втративши батька андрія гавриловича, втрачає і маєток – кістенівку. його незаконно отримує троєкуров. дубровський – дворянин, офіцер, позбавлений даху над головою, і його честь ображена.селяни дубровського готують бунт, і володимир, керований почуттям помсти та будучи в хороших відносинах зі своїми селянами, очолює заколот. помста стає соціальним протестом. образ молодого дубровського ідеалізовано, він бачиться нам борцем за справедливість. «шляхетний розбійник» володимир дубровський розумний, хоробрий, добрий, красивий. його боротьба за правду і любов до маші троєкурової не залишає читачів байдужими.. створивши яскравий образ самодура троєкурова, автор показує у всій повноті картину поміщицького гніту. «старовинний побут російського дворянства в особі троєкурова зображений з найжахливішою вірністю», - так писав про роман в. г. бєлінський. «важко знайти в російській літературі більш точну і живу картину, ніж опис побуту і звичок великого пана», - зазначав м. г. чернишевський. дубровський керується тільки думкою про помсту, він не однодумець кріпаків. володимир хоче помститися троєкурову за образу батька. тут автор показує нам не сам бунт, а його передумови. автор описує долю бунтаря, на яку вплинуло беззаконня. піти у розбійники володимир був змушений, він бунтар мимоволі..зміни у долі дубровського не тягнуть за собою еволюцію характеру, і це автор вважає однією з головних причин його поразки. найкращі раптові і різкі повороти в долі героя не міняють сутності його характеру – це ще одна з причин його поразки. у підсумку дубровський виявляється жертвою. він чужий селянству, опинився поза законом, поза кохання, він не може повернутися до колишнього свого положення і продовжити нормальне існування.

Говорить о С. Есенине — это значит говорить о Ро­дине. Не зря же он сказал: «Чувство Родины основное в моем творчестве». Время Есенина — это время крутых поворотов в истории. Но поэт остался верен своей Родине, своей земле, родной природе. Можно сказать, что поэзия С. Есенина вобрала в себя все лучшее, что было создано до него Пушкиным, Лермонтовым, Кольцовым, Некрасо­вым. Но при этом Есенин не копирует, не подражает, а со­здает самобытный образ родной природы, своей Родины

Объяснение: