Почему вася не рассказал отцу о новых друзьях(короленко,"в дурном обществе)

Потому что его отец был судьей а те с кем он по дружился (валик и маруся )были дети табурций жил воровством и папин вася запрещал ходить ему к часовне потому что он считал что васе не надо играть с ворами но вася не послушал отца он пошёл туда и по дружился ему нравились его новые друзья и он не считал их ворами хотя знал что им было не куда двигаться вот они воровством и занимались он не хотел говорить это папе потому что знал что он его не поймёт

Он боялся, что отец запретит ему с ними общаться

З чого сміється Мольєр у комедії "міщанин-шляхтич"?

Мольєр (Жан-Батіст Поклеп) - драматург, поет, актор

- створив чудові п'єси, шо дотепер не сходять зі сцен

багатьох театрів світу: "Тартюф", "Дон Жуан",

"Мізантроп". І однією з найкращих, найяскравіших його

комедій є "Міщанин-шляхтич", де автор намалював

сатиричний образ буржуа.

Перед нами міщанин Журден - головний герой п'єси,

що намагається з мішанина раптом перетворитися на

дворянина, шляхтича. Йому здається, що для цього в

нього є головне - гроші. Є гроші, але немає елементарної

освіти, пристойних манер, і головне - немає розуму, він

безпросвітно дурний. На старості літ Журлен надумав

вивчати філософію (тут він робить велике "відкриття":

виявляється, він розмовляє прозою!), займатися

музикою, танцями, фехтуванням. Він усерйоз вважає, що,

здобувши деякі знання та маючи гроші, можна посісти

місце в колі знатних дворян. Він оточує себе слугами і

вчителями, що вимагають високу платню за роботу, але

не виконують і не думають виконувати її. Та й "шляхетні"

науки якось не укладаються в голові дурного міщанина.

Його дружина намагається звернутися до розсудливості

свого чоловіка і просить припинити незліченні витрати, але

той нічого й чути не бажає. Прагне навести на розум свого

пана і служниця Ніколь, і при цьому видно, наскільки

бідна неосвічена дівчина розумніша за свого хазяїна.

Журден такий дурний, що навіть комічну присвяту в

"мамамуші" сприймає всерйоз. Здавалося б, бажання

Журдена набратися розуму гідне поваги. Але який же

смішний він, коли хоче зробити це за кілька днів!

Мольєр глузує з безмежної тупості Журдена. І на

прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки

низькою та неотесаною може бути навіть багата людина,

яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але

сміється великий драматург не з конкретної людини. Він

висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки

вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо.

Головне не в титулі, не в костюмі, - стверджує Мольєр.

Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.