Сочинение "книга в моей жизни.почему я посоветую прочитать комедию грибоедова горе от ума" минимум 300 слов

Сочинение "книга в моей жизни" какую роль в моей жизни играет книга? я думал, что ответить на этот вопрос мне будет сложно. но на самом деле ответ пришел сразу: книга – это друг, который делает мою жизнь интереснее, разнообразнее, веселее. но, в то же время, книга мне развиваться, постоянно узнавать что-то новое.          честно говоря, я читаю не так уж много. долгое время я вообще недолюбливал это занятие – уж слишком часто все вокруг говорили, что читать необходимо. но мне нравилось, когда мне читали вслух мама или бабушка. я с удовольствием слушал сказки пушкина, ш. пьеро, братьев гримм. нравились мне рассказы в. драгунского о жизни неугомонного дениски, увлекали приключения незнайки.          но читать сам, оставаясь наедине с книгой, я полюбил только после знакомства с «приключениями тома сойера» м. твена. и действительно, как это здорово – погрузиться в мир героев, которые становятся тебе друзьями, переживать вместе с ними все приключения, радоваться и печалиться за них! разве здесь нужен кто-то еще? всякий «посредник» будет лишь мешать!           из последних моих «книжных» друзей я бы хотел назвать героев книги л. кассиля «дорогие мои мальчишки».          с первых же страниц этого произведения я погрузился в загадочный мир синегорья, полный загадок и приключений. по мере развития сюжета я узнал, что тайна лазоревых гор тесно связана с жизнью приволжских мальчишек. на их долю выпало тяжелое испытание – великая отечественная война. конечно, героям не пришлось воевать на передовой, однако многие из них, как могли, в тылу своей родине.          капка бутырев, валерка черепашкин, тимка, даже лешка дульков – со всеми ними, такими разными, мне было интересно, увлекательно, захватывающе.          я читал «дорогих моих мальчишек» на «одном дыхании», а после ее окончания было жаль расставаться с героями, которых я полюбил, которые стали моими друзьями.         хорошо, что к любимой книге всегда можно вернуться - перечитать любимые эпизоды, еще раз полюбоваться хорошими иллюстрациями, вдохнуть запах книжных страниц. книга – это добрый друг, и мне жаль тех людей, кто этого не понимает.

У житті кожної людина завжди є місце видатному вчинку. Всі ми є звичайними людьми, аж ніяк не героями, але, тим не менш, іноді ми можемо максимально наблизитися до людського ідеалу, зробивши щось таке, що дасть можливість пишатися собою ще протягом тривалого часу. Я не раз ставав свідком справжніх вчинків з боку знайомих мені людей. Іноді на такі вчинки зважуються і мої близькі друзі.  

Звичайно, далеко не завжди ці вчинки є по-справжньому геройськими, але якщо дивитися на них в контексті звичайного життя, вони виразно виділяються і стають дуже помітними.

Нещодавно мій друг розповів мені про те, що він нещодавно зробив. І я був вражений його дією, адже вона, як мені здається, є самим справжнім вчинком найвищого рівня. Одного разу мій друг повертався додому після важкого робочого дня. У нього дуже важка робота, на ній він надзвичайно сильно втомлюється, кожен день йому доводиться виконувати великий шматок роботи, при цьому він отримує зовсім не так багато, як повинен був.  

Тим не менш, він не обізлився на світ, залишившись звичайним нормальним хлопцем, який проживає своє життя в очікуванні кращих часів. Коли він повертався додому, по дорозі, неподалік від себе він побачив жінку. Вона виглядала дуже втомленою і виснаженою.

Як виявилося, вона приїхала в гості до сина, заблукала, у неї сіла телефонна батарея. При цьому вона повинна була донести дві важкі сумки з гостинцями. Так, такі неприємності іноді трапляються з людьми. Мій друг не зміг просто пройти повз неї, він просто не зміг утриматися, совість би не пробачила йому. Він підійшов до жінки і запропонував їй свою до .  

Вона довго відмовлялася, але бачачи, наскільки вона втомилася, він наполягав на тому, аби їй до . Вони обійшли весь район, при цьому мій друг носив сумки цієї жінки, але все-таки вони відшукали той дім, де живе її син. Вона була дуже вдячна моєму другу, а я вирішив, що останнім часом його вчинок – це кращий вчинок, який я знаю. Звичайно, ніякого геройства в тому, щоб до донести до будинку сумки жінці немає, але все ж варто поглянути на це трохи по-іншому.  

Чи багато б інших людей змогли б запропонувати свою до в аналогічній ситуації? Я сильно в цьому сумніваюся. Я думаю, якщо б там не було мого друга, бідна жінки так і не змогла б упоратися з ситуацією.  

Вчинки бувають різні, і іноді навіть в моєму оточенні є люди, які вчиняють по-справжньому сміливі вчинки, за які можна пишатися. Я пишаюся своїм другом та його вчинком. І нехай комусь здасться, що це була лише дрібниця або щось незначуще, я абсолютно переконаний, що насправді цей вчинок – видатний, і він характеризує мого друга з кращого боку.

Объяснение: