Скласти розповідь пр горіха і каштана

старий каштан ріс коло не менш старого будинку. власне, все на тій вуличці було підстаркувате: дерева паркан, будинки, лі тільки квітки на клумбочці змінювались що весни.   а інше було незмінним, плавн ота спокійно текло життя. старий каштан був креслатим, поважним деревом, його гілля затуляло навіть деякі вікна і вкривало тінню ледь не пів вулиці.

  та от одного дня щось гупнуло біля коріння каштана. і уже через хвильку чийсь тоненький голосок спитав: "а ти хто? ".

  - я - каштан -хитнуло гілкою дерево, намагаючись розгледіти співрозмовника.

  - о! і я, певно, каштан. точніше буду.

- та ні, каштан нарешті побачив насінину- замалий ти для каштана. чи не забився, поки падав?

- ні, ні! як на мене, краще падати, ніж бути з"їденим птахом.

- ха ха! як не забився - то маєш шкаралупу, а коли ще й птах тебе ніс, то ти, певно горіх!

- горіх? о! а це добре?

- ну, непогано. тобі додому певно іди собі.

- о! а можна, я тут ростиму? будь ласка! мені так далеко.

старий каштан роззирнувся навкруги:   все на тій вуличці було підстаркувате: дерева паркан, будинки, лі і всебуло незмінним, плавно та спокійно текло

- рости, малечо,- ласкаво прошелестів каштан.

  тільки однолітні дурненькі квіти-хохотушки тихенько шептались між собою.

Я б до якби було більше балів)