Реалізм це? соціально - побутова повість це?

Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний»,; — «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі. у мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині. визначальні риси реалізму раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів); правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей; принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність; характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя; конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди; вільна побудова творів; превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва; розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей рома́н соціа́льно-побуто́вий — основний різновид реалістичного роману. для нього характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів. письменники-реалісти, передовсім французькі реалісти стендаль, оноре де , флобер гюстав, ійські чарлз діккенс і вільям теккерей — розсувають сюжетні рамки й до особистісного, долучають сцени й епізоди, що охоплюють життя усього суспільства та епохи. соціально-побутовий роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством і в такий спосіб намагається розв'язати його або констатує неможливість усунення конфлікту (іван тургенев, лев толстой, іван нечуй-левицький, панас мирний та і

Прислівник   (лат.  adverbium   —  біля дієслова )  — це незмінна самостійна  частина мови,   що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання  як ?   де ?   звідки ?   наскільки ?   якою мірою ?