Основні проблеми твору чарльза діккенса "олівер твіст"

Починаючи роботу над романом, чарльз діккенс мав намір написати щось на зразок популярних творів про «благородних розбійників», які б протиставлялись бездуховній бюрократичній машині держави. але поступово цей задум змінився. діккенс був добре обізнаний з життям мешканців «лондонського дна», щоб покладати надію на їхнє «благородство».у передмові до роману, написаній через три роки після виходу друком першого видання, автор стверджував, що його головне завдання - показати «сувору правду». відмовившись від зовнішніх ефектів, він написав проблемний соціальний твір.уже з перших його сторінок читача оточує атмосфера страждання, морального і фізичного. зловісними і потворними постають вулиці великих і маленьких міст. для діккенса ніби не існує палаців, чудових парків та розкішних магазинів. дія твору відбувається в нетрях, де мешкають бідняки.зовсім неромантично діккенс змальовує злочинне середовище. шокує набір соціальних типів, зображених письменником, - виплодів лондонського дна: проститутки ненсі, убивці білла, ватажка групи кишенькових злодіїв фейгіна. в них вже нічого не залишилося від того культу «благородних» злочинців, який створили письменники-романтики. персонажі ійського письменника огидні, їхня психологія цілком сформована способом їхнього життя. їхній побут, кімнати з павуками і мишами, хаосом і занедбаністю, найкраще характеризують примітивізм їхнього духовного світу.діккенс не обмежується докладними реалістичними замальовками життя злочинних кіл, а й подає картину страждань усіх нижчих верств населення вікторіанської ії: знедолені помирають від голоду, невинність потерпає від несправедливості закону, а лиходії натомість процвітають. найбільше від соціальних проблем потерпають діти. недосвідчені й кинуті напризволяще, вони надто слабкі, аби опиратися злидням, хворобам і підступності дорослих. символом загальнолюдського страждання є сторінки роману, які розпові про перебування хлопців у робітничому домі. гостро і сатирично зображає діккенс «церемонію» обіду, за яким подавали таку мізерну порцію каші, яку хлопці зїдали зі швидкістю думки. увесь гіркий досвід маленьких волоцюг увібрала в себе розповідь про те, як олівер твіст прямує до лондона. самотній, голодний, брудний і нещасний, зі скривавленими, побитими ногами, він пішки іде ійськими містечками, і ніхто не звертає на нього увагу, і ніхто не підтримує його.тема дитячих страждань надає діккенсівській соціальній критиці особливої гостроти і значення. у своєму романі він на практиці запроваджує новий етичний критерій оцінки цивілізації. на думку романіста, доказом моральної розвиненості певного суспільства є його ставлення до найменш захищених соціальних груп, однією з яких є діти. з цього погляду ія 1830-1840-х років не витримує жодної критики. бо не можна визнати ані моральним, ані справедливим такий стан речей, коли основою соціальної поведінки його членів є егоїзм і суто матеріальні інтереси, першими жертвами є невинні діти. усім змістом роману діккенс закликає реформувати суспільний лад, знайти якусь систему, яка б могла полегшити стан бідних, зменшила б кількість страждання у всесвіті.роман чарльза діккенса можна прочитати і під іншим кутом зору: не тільки як гостру соціальну критику, а й як твір з глибинним філософським змістом, як притчу про добро і зло. «пригоди олівера твіста» є «романом виховання», який на прикладі долі головного героя розповідає про те, як людина, завдяки випробовуванням долі, виховує в собі найкращі людські якості: моральну стійкість, вміння любити тих, хто страждає, щирість, жертовність. таким чином, тема дитинства розкривається чарльзом діккенсом глибоко і всебічно: образи дітей, в яких втілені найкращі людські риси, стають символами беззахисності людини в суспільстві. відповідно своїй естетичній програмі письменник намагається знайти вирішення цих проблем за добра і справедливості.

Образ родины а.а. блок раскрывает в стихотворении «россия» через любовь к женщине: россия, нищая россия,мне избы серые твои,твои мне песни ветровые —как слезы первые любви! россия, её просторы — «дорожная даль», «расхлябанные колеи», «река», «лес, да поле» — сливаются воедино с образом возлюбленной, которая имеет «разбойную красу» и одновременно «прекрасные черты». кажется, что россия — это и есть непредсказуемая, прекрасная и нищая дева, которую поэт может постичь, обратившись к образу женщины и сопоставив её с любимой родиной. практически каждое четверостишие начинается с описания страны, ее красот, а заканчивается обращением к образу возлюблённой: а ты всё та же — лес, да поле,да плот узорный до дорога долгая легка,когда блеснёт в дали дорожной  мгновенный взор из-под