Написать сочинение по картине "жемчужина" (м. а. врубель)

Картина «жемчужина» написана михаилом врубелем в 1904 году и выставлена в третьяковской галерее города москвы. считается, что вдохновил на написание картины врубеля подарок волошина – красивая крупная морская раковина, изнутри покрытая сверкающим перламутром. раковина напомнила художнику о море, нарисовала в его воображении морские пейзажи, запахи и звуки. врубель загорелся желанием перенести красоту и сияние перламутра на полотно, но это оказалось не так просто. при каждом повороте руки раковина меняет свой цвет. а при перемене освещения играет совсем по-другому. живописец приходит к выводу, что планы раковины можно передать различными оттенков белого и черного. врубель делает множество набросков раковины углем и карандашом, прежде чем взяться за кисть. раковину, написанную красками, он решает не оставлять в черно-белом варианте. художник использует сложнейшие переливы лилового, зеленого, голубого и розового цветов. раковина выглядит такой натуральной, что кажется, будто при повороте головы она будет изменять свой цвет. спираль жемчужины устремляет взгляды к центру врубель изображает раковину намного больше натуральных размеров, и она напоминает ему морской терем с загадочными обитателями. тогда художник вписывает в картину морских царевен. царевны изображены внизу полотна и всей конструкции твердую опору. фигуры не слишком удались врубелю, их позы чересчур горделивы и величественны. сам художник был недоволен недостойными своего дивного жилища царевнами. картину врубель пишет уже на исходе жизни, это одно из последних его творений, поэтому он работает над ней долго, прорисовывая детали вновь и вновь. он ищет в ней саму природу, легкость и теплоту, волшебство. современники с восторгом принимают творение, выставленное в 1905 году на выставке союза художников.

Образ Катерини — вродлива селянська дівчина. У неї чорні бро­ви, карі оченята, біле личко — як квітка в полі, рученьки. Тарас Шевченко вико­ристав епітети і порівняльни характеристики для змалювання портрета своєї героїні поеми "Катерина". Але його найбільше цікавлять її моральні якості.

За вдачею Катерина щира, довірлива. Її серце відкрите до людей, як квітка до сонця. Тому вона «полюбила москалика, як знало серденько»: щиро, вірно і глибоко. Щирість — провідна риса її вдачі.

Катерина весела, ніжна у ставленні до коханого. Кохання ще повніше розкриває її благородну натуру. Сама чесна, вона вважає та­ким і обранця свого серця і віддається йому, бо вірить, що він одружиться з нею.

Катерина щиро полюбила москаля, а він її зрадив. Вона довірила йому свої дівочі почуття, а він - насміявся. Вона горнулася до нього, а він - відцурався. Поет гаряче співчуває їй.

Катерина — людина кришталево чистої, безкорисної душі. Тільки одному довірила вона свої почуття. Але глибоко поми­лилася, полюбивши того, хто не вартий великої любові. Дівчина зана­пастила свою долю, знеславила себе і батьків, а тепер свій "гріх" мусить спокутувати.

У кожній деталі образу героїні розкривається якась сторона його, як цілого, і навпаки — сукупність усіх деталей дає ціль­ний образ страдниці, жертви панської розпусти.

Загибель героїні — не випадкова. Вона стала жертвою роз­пусти панів. Самогубство Катерини — причина соціальна.