Які випробування чекали на тараса шевченка ще в дитинстві

Упершій частині повісті «широкий шлях» показані дитинство та юність тараса григоровича шевченка. з раннього дитинства, залишившись сиротою, тарас приймає мудрі життєві рішення. не в змозі перебороти в собі потяг до знань й залишившись без коштів, тарас приймає рішення йти вчитися до школи. у цій школі він і вчиться, і працює сторожем. цей період був дуже тяжким для хлопця. йому довелося терпіти бійки від учителя-дяка, за його примусом жебракувати й красти собі на життя в селян. по селу пішла недобра слава про тараса. але нічого не змогло примусити хлопця зійти з наміченого шляху. можна лише дивуватися стійкості духу маленького хлопчика, який не мав ніякої підтримки — ані моральної, ані матеріальної. жага нових знань змусила шевченка звернутися до художників у надії навчитися цьому мистецтву. але й тут чекали на тараса великі невдачі й розчарування. серйозно його ніхто не сприймав, лише використовували тараса у своєму господарстві. і коли нарешті він зустрів художника, який зумів розгледіти його талант, знов на його життєвому шляху трапилися випробування. треба було отримати дозвіл від пана на навчання в художника. і тарасу було відмовлено. у цей момент він навіть хотів накласти на себе руки, але сильний характер знов переміг. жага до життя, до знань отримали верх у цій боротьбі.

кожна українська родина святкує великдень. звичайно, обов'язково, щоб у цей день на столі були присутніми крашанки та пасхи. за народними віруваннями, ту писанку, яку ви отримали першою на великдень, слід зберегти, оскільки вона має чарівну силу - зберігає від злого ока, може запобігти або й припинити пожежу. народ вірить, що в тому разі, якщо всю службу вистоїш у церкві з крашанкою, усе уважно будет слухати й не почнеш при цьому дрімати, то ця крашанка матиме дуже довгий "термін придатності" - не зіпсується навіть через багато років. у деяких регіонах україни в ніч перед святом не можна спати, це правило стосується і дітей, і літніх людей. обов'язково потрібно в цю ніч попросити прощення у померлих родичів, пригадати їх добрим словом.