Розповідь про ровену і ребеку з роману айвенго плыз нада ше + 30

Вона тільки чекає, непорушна, як статуя, спокійна і незворушна навіть під час полону. все працює на неї: і її зовнішність, і традиції їх ще дитячої дружби, і релігійна єдність, і впевненість в почуттях айвенго. «тому, хто має, додасться, а у бідного відніметься». так воно і сталося. перш ніж назавжди покинути ію, бідна ребекка прийде попрощатися і поцілує руку величної ровени, як це зазвичай повинні були робити переможені на втіху переможцям. правда, під час нашого знайомства з нею в будинку седрика сакса вона охоче слухає розповідь про нові подвиги вигнанця айвенго. дівчині завжди приємно усвідомлювати, який незвичайний хлопчик є її «прихильником». а порушення волі хазяїна будинку їй нічим не загрожує, так як господар вважає її законною претенденткою на ійський престол і сповнений васального поваги до неї. правда, вона говорить дуже люб'язні слова після проголошення її королевою краси на турнірі. і не вона зцілює його рани, вона повстає проти батьківської волі і «громадської думки». десь я читав, що любов'ю може стати будь-яке почуття, навіть ненависть, але ні в якому разі, не вдячність. і до того ж любити иноверку йому ніколи не прийде в голову. храмовник любить прекрасну єврейку. єврейка любить благородного айвенго. і айвенго любить величну леді ровену. леді ровена дозволяє себе любити. а сама правда, не можу зрозуміти її ставлення до айвенго. вона нічого не зробила заради нього. тим не менш, саме вона і її батько беруть найактивнішу участь у долі головного героя - айвенго. це вони забезпечують його першокласним конем і міцними, красивими лицарськими обладунками, хоча це речі зовсім не дешеві. відомо, що гарний панцир коштував три-чотири хутори з усіма працівниками. і на руках ребеки буде поранений айвенго, і їй треба буде згадати всі уроки міріам, найкращою лікарки її народу. саме її лікування повинен бути вдячний син седрика, що залишився живий. його шляхетність полягає лише у вдячності. я перечитую роман ст. скотта «айвенго» в короткому переказі змісту і співчуваю красуні, якій не подаровано долею нічого. навіть у коханні вона може тільки втрачати - і втратить. настільки, що доведеться цілувати руки переможниці. а справа в тому, що її звуть ребека, вона дочка ісаака з йорка. вона - дівчина з народу, який ненавидять з багатьох причин. одна з причин релігійна: вона не може бути прийнята в порядному суспільстві, не може розраховувати на шлюб ні з норманом, ні з саксом. їй не піднятися вище коханки - а це вона вважає падінням. друга причина в тому, що її співвітчизників, не схильних вирішувати проблеми з мечем і списом у руках, великі господарі ії вважають за трусів. зрештою, вона багата. а феодали, які її оточують, і простий народ болісно заздрять діловим успіхам ісаака з йорка

Впривлечении природы как действующего лица своего повествования безымянный автор "слова о полку игореве" проявил себя как исключительно наблюдательный ее знаток. вот почему в самой природе можно найти довольно точный комментарий ко многим неясным местам этой поэмы. внимательный наблюдатель природы, автор с изумительной точностью и правдивостью передает, например, описание берегов донца как "серебряных". действительно, донец несет в своих водах много мела (он прорезывает на своем пути меловые горы). летом, когда берега донца обмелевают, отложения этого мела на отмелях и косах блестят, как серебряные. наблюдательность автора особенно ярко проявляется в описании бегства игоря из плена. игорь хвалит донец за то, что тот сторожил его. действительно, игорю приходилось бежать главным образом ночью, а днем скрываться в густых прибрежных зарослях степных рек. о погоне чуткие к приближению человека гоголи, чайки. по их поведению игорь мог судить о том, все ли кругом спокойно. знание степной природы сказывается и там, где автор "слова" говорит, что дятлы своим стуком указывали игорю путь к реке. степную реку, запрятавшуюся в глубокой долине, издали не видно, не видно и деревьев, растущих в степи только по берегам рек, но на присутствие деревьев, а следовательно, и реки, игорю указывал далеко слышный в степи "тект" дятлов. хотя природа занимает исключительно большое место в "слове о полку игореве", в поэме нет пейзажа самого по себе. природа - не объект созерцания и любования, а высшее мерило всех ценностей и человека. природа воспринимается автором только в ее изменениях, она введена в события, она участвует в них, то замедляя, то ускоряя их ход. она активна и в этой своей активности наделяется почти человеческими качествами. природа сочувствует , стремится их об опасности, игорю в его бегстве из плена; у нее ищет сочувствия и ярославна. когда игорь двинулся в свой несчастный поход, свет солнца померк; ночь, "стонущая грозою", стремится остановить игоря на его гибельном пути. даже степные звери и птицы предчувствуют поражение . вместе с половцами надвигаются от моря на войско игоря синие тучи. битва с половцами переносится и в природу, приобретает черты борьбы силы зла с силой добра во всей природе. трава и деревья отзываются на поражение : трава никнет, деревья от горя клонятся до земли или роняют листву. автор "слова" отмечает те изменения в природе, которые вызываются в ней ходом человеческой . междоусобные войны олега приводят к запустению пашен. в судьбах народа принимают участие и реки, то зовущие князя игоря к победе, то сочувствующие и ему. между природой и человеком стираются границы. люди постоянно сравниваются с птицами и зверями: с турами, соколами, воронами, кукушкой. игорь вступает в разговор с донцом и получает от него . ярославна ищет сочувствия и у ветра, солнца и днепра. трудно назвать другое какое-либо произведение, в котором события жизни людей и изменения в природе были бы так тес-но слиты. и это слияние, единство людей и природы усиливает значительность происходящего, усиливает драматизм. союз природы и человека, с такою силою развернутый в поэме, - союз поэтический. природа для автора "слова" -гигантский резервуар поэтических средств и своеобразное "музыкальное сопровождение", особенно сильное по-этическое звучание его действию. в "слове" природа рисуется в обширной перспективе. в действие введены огромные пространства: половецкая степь, "синее море", дон, волга, днепр, донец, дунай, западная двина, рось, сула, стугна, немига, а из городов - корсунь, тмутаракань, киев, полоцк, чернигов, курск, переяславль, белгород, новгород, галич, путивль, римов и другие - вся земля находится в поле зрения автора, введена в круг его повествования. чем шире пространства, тем больше могущество героев поэмы. масштабы битвы с половцами охватывают всю степь благод