Характеристика вірша ліна костенко життя іде і все без коректур

Рано чи пізно кожна людина задумується над тим, для чого прийшла у цей світ і як живе. це вічне питання важливо поставити перед собою якомога раніше, щоб не довелося в кінці життя, коли вже нічого не можна змінити і виправити, гірко шкодувати за змарнованими роками. на світі є багато речей, які не можна змінити, виправити, поновити. та нема нічого невблаганнішого за час. у дитинстві ми його не помічаємо, здається, він тягнеться аж надто повільно. але з роками час ніби прискорює ходу, і вже не встигаєш зробити якісь важливі справи, поспішаєш, а час все одно обганяє тебе. і в такий момент для людини важливо хоч на хвильку зупинитися, оглянутися навколо, зазирнути у свою душу і зрозуміти, що до тебе жили на світі люди, після тебе прийдуть нові покоління, і треба залишити якийсь слід на землі. ця мить між минулим і майбутнім називається життям. ось вона пройшла — і її вже ніколи ні повернути, ні змінити не можна. «життя іде і все без коректур», — каже ліна костенко. людина не може знати, що буде після неї, хто прийде у цей світ, як житиме людство, як зміниться природа. можна точно визначити, що завтра все буде не так, як було сьогодні; а час не втомлюється, летить уперед, щоб знову і знову, як у калейдоскопі, змінювалися люди, події, епохи. людина живе, поки вона жива. життя тільки в ранньому дитинстві здається вічним, але з роками розумієш, що все на цьому світі має свій початок і свій кінець, і тому треба поспішати «зробити щось, лишити по собі». далі у творі ліна костенко ніби робить паузу і — найсумніший рядок: « а ми, нічого, пройдемо, як тіні» важко змиритися з тим, що людське життя — «нічого», тінь. та що робити, як воно так і є? але ця «тінь» може такого лиха накоїти, що ніякий час не виправить. людина повинна жити так, « щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні». людство протягом усієї своєї історії живе за рахунок природи, не рахуючись з її можливостями. знищено турів, розграбовано руди, але треба зберегти те, що залишилось.кожен з нас вирішує сам, як йому жити, але треба пам'ятати, що «життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде.» та не треба боятися прозріння, адже воно може бути ліками: вирішили, що живем не так, неправильно — і можна все виправити. але є речі, які виправити не можна. людини бійся душу ошукать,бо в цьому схибиш — то уже навіки. у кожному навіть невеличкому творі ліна костенко розглядає важливі філософські питання. та вона не ускладнює їх, а уміє подати так, що читачеві здається, що він сам знайшов відповіді. у цьому і виявляється великий талант митця і жіноча мудрість поетеси.

Я точно не помню но вроде это была форфоровая кукла извини если неправильно.