Твір про людину яка живе заради інших

тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті — «людина». ця назва — не випадкова. цим почесним званням нагороджує о. кобилянська головну героїню своєї повісті. так, саме «почесним званням». адже далеко не всі мають право зватися цим словом. це право треба ще заробити. і той, хто зветься людиною, повинен виправдати цей високий титул своїми вчинками, своїми переконаннями, своїм способом життя.якою ж повинна бути справжня людина? що вкладає у значення цього слова ольга кобилянська? відповідь на це питання ми знайдемо, уважно прочитавши її повість.головна героїня повісті — молода дівчина олена, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. вона різко відрізняється від своїх ровесниць, від членів своєї родини та від усіх оточуючих, бо пропагує нові ідеї, нові погляди: «і слова: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робі». звичайно, ані родина, яка мала консервативні погляди, ані ровесниці, які читали лише сентиментальні романи, не могли зрозуміти її. і тут ми бачимо величезну внутрішню силу дівчини, яка не зрікається своїх переконань, незважаючи на те, що ніхто з оточуючих не розуміє і не підтримує її. це є однією з найголовніших ознак справжньої людини. людина кобилянської повинна мати власну точку зору та дотримуватись її попри все.таким є ще один герой повісті — стефан лієвич, молодий лікар, який привіз зі швейцарії нові погляди на суспільне життя, на місце жінки в ньому. він доводив, що майбутнє жінок — у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи: « зброя ї яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути! се — знання, олено! » саме ця людина зрозуміла та підтримала героїню.але доля була немилосердною до дівчини. стефан помер. олена переносить і це горе, перемагає його, все ж залишаючись людиною, вільною та незалежною господаркою своєї долі.ще одне випробування ставить дівчині життя. заради врятування своєї родини вона змушена була вийти заміж не за покликом серця. це не є зрадою своїм ідеалам та життєвій позиції. адже олена робить це не заради себе. вона здатна, зносити будь-які злидні, але не здатна вона дивитись, як близькі їй люди. ми бачимо велику здатність до самопожертви і розуміємо, що олена, як ніхто інший, заслуговує зватися людиною, бо, як справжня людина, живе заради інших.олена втрачає фізичну свободу, але її духовний світ залишається вільним, вона залишається все тією ж людиною.отже, бути людиною — значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою, незламну, життєву позицію. і ще більшої поваги заслуговує така людина, яка залишилась нею після всіх життєвих іспитів.

життя людині дається один раз. цей неоціненний талісман дарує всевишній кожному, і наше право розпоряджатися цим талісманом: чи віддати його на картання, чи, може, разом з ним нести між люди світлий промінь щастя та радості.  моральні зусилля необхідні людині в процесі боротьби за саму себе, за становлення себе як різносторонньої і гармонійно розвиненої особистості. прагнучи затвердити людську сутність, людина удосконалює свої якості.  глибокий сенс вислову: "людина — це звучить гордо! " — розуміється тільки завдяки формуванню громадської самостійності людини-особистості, яка знає, що вона насправді чинить у світі і яка відповідає за свої справи. відповідає, керуючись вищими моральними ідеалами і принципами. вони припускають не тільки доброту і працелюбність, чесність і порядність, але й вироблення потреби і уміння відстоювати свої погляди, переконання, свою честь, гідність.  із маленьких куточків складається наша велика батьківщина, і всі струмочки у велику ріку: тому зробити "маленьку справу" — значить своїй великій батьківщині.  життя — університет, який ніколи не закінчується, але треба мати впевненість у тому, що ви зможете перейти успішно від курсу до курсу. тому його треба прожити з користю і для себе, і для інших.  правду кажуть: з літами ми мудрішаємо; а якщо так, то неодмінно вдаємося до спогадів, починаємо критичніше й прискіпливіше оцінювати свій життєвий набуток — говоримо про змарнований "золотий час", не завжди раціонально витрачені сили. є в цьому левина доля істини, якої небагатьом пощастило уникнути. серед цих втрат є менш вартісні, які при бажанні можна надолужити, але є й такі, які не можна повернути. тому треба думати, перш ніж щось зробити.