Цитати до образу мартина борулі будь-ласка)

Боруля марить тим, щоб хоч  його онуки  «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них  крикне: бидло! теля! ».  і сам він затято відстоює свою гідність: намагається будь-що домогтися покарання для  свого кривдника дворянина красовського.усі починання борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. інакше й бути не могло, адже для борулі дворянство — це те,  чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття  «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика». автор саркастично  змальовує цю рису героя в епізоді, де він наказує дружині палажці навчитися, як  подавати чай і каву «благородному» гостю:   «ну, годі! сідай, душко! омелько   самуварь, чаю, сахарю і… кофію. чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. піди ти зараз до сидоровички — вона  зна — і повчися в неї. і розпитай гарненько, як його роблять і коли його : чи  до борщу, чи на ніч? »  сміх крізь сльози викликає й епізод, у якому боруля намагається зруйнувати  добрі народні звичаї: «м а р и с я.  тату, степане, ідіть: мати кличуть!   м а р т и н.  марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по_мужичи:   мамо, тато. а ти все по-свойому… ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.  м а р и с я.  ну, а як же? я забуваю.  м а р т и н.  он як степан каже: папінька, мамінька…  с т е п а н.  або: папаша, мамаша.  м а р т и н.  чули: папаша, мамаша… треба так казать, як дворянські діти кажуть.  м а р и с я.  я так і не вимовлю.  м а р т и н.  привчайся: ти на такій лінії». 

2-герою

3.велосипедисту

4.плавцю

5.рибалці

6.людині

7.фермеру

8.корівнику

напевне