Найти текст рассказа на укр.языке пан коцький

Водного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. от хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати, — нехай краще в лісі ходить». покинув його, а сам поїхав. коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — що ти таке? а він каже: — я — пан коцький. лисичка й каже: — будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду. він і згодився. веде його лисичка до своєї хати, — так уже йому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. от якось зайчик побачив лисичку та й каже їй: — лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки. а вона йому: — є у мене тепер пан коцький, то він тебе розірве. заєць розказав за пана коцького вовкові, ведмедеві, дикому кабанові. зійшлися вони докупи, стали думати, як би побачити пана коцького, — та й кажуть: — а зготуймо обід! і взялися міркувати, кому по що йти. вовк каже: — я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. дикий кабан каже: — а я піду по буряки і картоплю. ведмідь: — а я меду принесу на закуску. заєць: — а я капусти. от роздобули всього, почали обід варити. як зварили, почали радитись, кому йти кликати на обід пана коцького. ведмідь каже: — я не підбіжу, як доведеться тікати. кабан: — а я теж неповороткий. вовк: — я старий уже і трохи недобачаю. тільки зайчикові й приходиться. прибіг заєць до лисиччиної нори, коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його: — а чого ти прийшов? він і каже: — просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я прошу, щоб ти прийшла зі своїм паном коцьким на обід. а вона йому: — я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве. прибігає зайчик назад та й хвалиться: — ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас. вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ. коли це веде лисичка свого пана коцького. доводить до столу, а він побачив, що на столі м’яса багато, та й каже: — ма- ма- ма- а ті думають: «от вражого батька син, ще йому мало! це він і нас поїсть! » виліз пан коцький на стіл та почав їсти, аж за ушима лящить. а як наївсь, то так і простягсь на столі. а кабан лежав близько столу в хмизі, та якось комар і вкусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст. кабан як схопиться, та навтіки! пан коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів. ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало — так він додолу впав — гуп! — та просто на вовка, — мало не роздавив сердешного. як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко. заєць і собі за ними — забіг не знать а потім посходились та й кажуть: — такий малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!

Климко самопожертвував собою заради людини яку навіть не знав.ішовши з міста де він взяв молоко (для вчительської дитини) хлопець побачив що у якогось чоловіка стріляють. климко допоміг сховатись йому прицьому вбили самого климка