Письменная характеристика пугачева, из капитанской дочки

Пугачев, в изображении пушкина, умен, сметлив, даровит, талантлив, смел, добр, великодушен, гуманен, справедлив.кровная связь с народом, благородство, героизм характеризуют вождя крестьянской войны. пугачев беспощаден к врагам народа; смысл жизни он видит в борьбе за свободу.недаром его так любит народ, справедливо видящий в нем своего вождя. на всем протяжении повести один только  раз   показывается суровая расправа пугачева-с мироновым и иваном игнатьевичом. но это скорее не злодейство, а народное возмездие классовым врагам. пугачев любит народные песни, ему дорога свобода, вольная жизнь.

Мужик с чёрной бородой весело на меня поглядывал…страшный мужик ласково меня кликал…он был лет сорока росту среднего, худощав и широкоплеч. в чёрной бороде его проглядывала проседь; живые большие глаза так и бегали, лицо его имело выражение довольно приятное. но плутовское. волосы были обстрижены в кружок; на нём был оборванный армяк и татарские шаровары».          главная деталь: «живые глаза так и бегали» - плутовское выражение.          в речи пугачева много пословиц, поговорок, присказок. из этого следует, что он мудр: он не только много знает поговорок, но и вовремя их применяет.          «…улица моя тесна, воли мне мало. мои умничают. они воры. мне должно держать ухо востро, при первой неудаче они свою шею выкупят моей головой».          решимость, мужественность – любимая песня пугачёва(он знает, что его ждёт смерть, но идёт до конца).          хладнокровие – «его хладнокровие одобрило меня».          смекалка – по запаху нашёл путь.          памятливый, – заячий тулуп.          шутливый, весёлый – вторая встреча.          умеет оценивать сильные качества врага. (гринёв поразил пугачёва тем, что не юлит, не приспосабливается, не выкручивается. это состояние гринёва честь, чувство собственного достоинства поразило пугачёва. этот 16летний мальчишка никогда не пасовал перед ним. из-за этого п. видел в нём достойного врага).          лукав – пытался переманить гринёва на свою сторону.          хвастливость, самолюбие – «я воюю хоть куда».          простодушие – «как ты думаешь, король мог бы со мной потягаться».          вспыльчив и отходчив – швабрин.          жесток, свиреп, дик – «с каким-то диким вдохновением».

Одним із засновників жанру сатиричної мініатюри на теренах української літератури був Володимир Самійленко. Тут він досягнув значної сили викриття потворних явищ сучасної йому буржуазної дійсності, виступаючи захисником інтересів експлуатованих і гноблених. Адже письменник розпочав свою творчість у 80-х роках XIX століття, а це були роки страшної політичної реакції, коли в царській Росії переслідувалася і придушувалась кожна революційна думка, кожний вияв прогресивних ідей. Перша збірка «З поезії В. Самійленка» вийшла 1891 року. Друга збірка — «Україна» була видана І. Франком у Львові 1906 року. В своїх поезіях В. Самійленко не міг не оминути сатиричного сарказму проти всього деструктивного в українському суспільстві. Як оригінальний і самобутній художник, Сивенький відобразив у творах окремі суттєві сторони сучасної йому доби, виявив щире співчуття до гноблених і кривджених експлуататорським ладом, показав назрівання революційного незадоволення широких мас існуючими порядками царської Росії, викривав гнобительську політику царизму, паразитизм панства та буржуазії.Одним з перших сатиричних творів є вірш В. Самійленка «Ельдорадо» (1886), в якому постає узагальнено-панорамна картина дійсності. В гострих сатиричних рядках цього вірша поет відтворює задушливу атмосферу гніту, сваволі та безправ’я в царській Росії. Безпечне і щасливе життя існує тут лише для держиморд, про волю народ може розмовляти лише в острозі, за правду дякують батогами, карають тільки бідних.В «Ельдорадо» застосовано форму сатиричного куплета, яку В. Cамійленко, спираючись на досвід П. Ж. Беранте та О. К. Толстого, розвинув в українській поезії. Закінченість куплетної строфи дала йому змогу майстерно сполучити в єдину типізовану картину окремі яскраві штрихи, кожен з яких є завершеним образом в чіткій авторській оцінці. Твір побудовано на загалом відомому до того часу контрасті висловлювань. Сатиричний ефект досягається раптовим переходом від наростаючого пафосу вдаваного вихваляння «щасливого» життя в Ельдорадо до різкого зниження тону в заключному рядку куплета, де виразно звучить гнівний авторський голос.

Віртуозна майстерність поета-сатирика, влучність його сміху виявляються в несподіваній і точній деталі, винесеній у цей кінцевий рядок, дошкульність сміху посилюється за рахунок повторюваності «ударних» слів у цьому рядку:

Там усяк говорить правду

Непідкупними устами,

Там за правду щира дяка —

Батогами, батогами.

Объяснение: