Твір на тему чи можна вважати стрибання з даху або дерева героічним вчинком?

я вважаю, що стрибання з даху або дерева це безглуздо, а не героїчно. ми були народжені не для того, щоб стрибати с ів або з дахів. зазвичай, так роблять дівчата, яких кинули хлопці. невдале кохання. ось чому багато хто закінчують життя самогубством. а вони подумали про рідних? про мати, батька? як вони потім будуть жити, знаючи, що їхня донька або син померли? не помруть від горя вони? треба думати, про рідних. тому, що вони найближчі для нас люди. ніхто нас так не розуміє як вони. стрибання з даху або з дерева це не героїчний вчинок. це самогубство. цим ми псуємо життя. 

“думка” (“тече вода в синє море”) — один із перших віршів шевченка, що дійшли до нас. написаний 1838 у петербурзі. автограф невідомий. вперше надрукований в альманасі “ластівка” (спб., 1841. — с. 312–313) як продовження поезії “на вічну пам’ять котляревському”. назву — жанрове визначення “д.” — шевченко дав творові в “кобзарі” 1860. як і в трьох інших “думках” 1838 — “вітре буйний, вітре буйний”, “тяжко-важко в світі жити”, “нащо мені чорні брови”, — у вірші “тече вода в синє море” яскраво виявились поетичні принципи раннього періоду творчості шевченка, передусім риси романтичного художнього мислення з його підкресленою орієнтацією на фольклор. специфіка перших “думок” шевченка — в граничній перейнятості народнопоетичними мотивами, образами, фольклорними засобами, в особливостях авторського самовираження. всі чотири “думки” належать до так званої “рольової” лірики, тобто віршів, основним носієм авторської свідомості в яких є ліричний персонаж, у названих творах — об’єктивована паралель до образу ліричного героя, центральної суб’єктної форми шевченкової поезії, що вперше в ній постане трохи пізніше — в елегії “на вічну пам’ять котляревському”. життєва ситуація автора, змалку круглого сироти, недавнього кріпака, долею закинутого на чужину, що зазнав багато поневірянь, характерні для романтичного мислення й такі природні для шевченкового становища настрої туги, самотності, постійне переживання відчуженості у світі переломлюються в “думках” через типово фольклорні, дуже узагальнені образи й ситуації, які завдяки присутнім у художній свідомості людини фольклорним стереотипам не потребували докладного вмотивування.тема “д.” (“тече вода в синє море”) — пошуки долі молодим козаком, мотиви й образи, через які ця тема вирішується, мають численні паралелі в народних піснях (серед них популярні пісні “ой не шуми, луже, зелений байраче”, “ой не шуми, луже, дубровою дуже”, “ой зелений дубе, чого нахилився” та і у сфері фольклорного способу образотворення перебувають і обидва суб’єкти мовлення — розповідач та персонаж-козак. елементів психологізації образу героя в цьому вірші, на відміну від інших “думок” 1838, не спостерігається, романтичний конфлікт гранично узагальнений і має зовнішній характер — причини відчуженості героя від людей шевченком не конкретизуються. водночас орієнтованість на народну поезію не обертається в “д.” (як і завжди у шевченка) її копіюванням. вірш сприймається як твір літературний, передовсім, завдяки властивим уже першим поезіям шевченка особливій структурній врівноваженості, чіткості, завершеності, — риси, не такі характерні дл творів фольклору з їхньою варіативністю, а також завдяки літературним ознакам віршової організації.