Твір на тему "вже листопад підкрався з-за дубів"

Осінь - золота пора року. пожовтіле листя обсипається з кожної деревиночки і встелює усю землю яскравими візерунками. пригадую, як у дитинстві я збирала колекцію різних листочків: кленових, яблуневих, дубових, липових, каштанових, а потім демонструвала їх своїм батькам. звісно, часті дощі перетворюють золотий колір листя у темно-коричневий, але від цього осіння пора ніколи не перестане мене дивувати.  ось вже листопад підкрадається з-за дубів і пророкує наближення зими, лютих морозів. а так не хочеться відпускати свою осінь, наповнену світлом, оптимізмом, життєдайною енергією із сумним присмаком, адже я відчуваю у ній саму себе, ніби відбивається сумна мелодія скрипки і пристрасність гітари.  я часто помічаю те, чого не бачать інші. це здатність проникати у глибини позаземної реальності, де можна побути наодинці з собою і поринути у свій, фантастичний світ. у своїй уяві я витворюю магічний світ осені, порушуючи усі закони логіки. у парку закохана пара кружляє, а зусібіч - вир осінніх листочків. листя падає, падає, і майже засипає закоханих щастям, любов'ю. на спортмайданчику дітвора невгамовно мружиться від сонечка і грається листочками досхочу. усе, ніби в ідеальній казці. біля могутнього, предковічного дуба утворюють  коло школярі і наповнюються мудрістю. листопад підхоплює дітей на крилах золотої осені і дарує їм натхнення, радість, енергію, любов.   тому осінь завжди у моєму календарі відмічена особливим кольором - жовтим, який символізує сонячне світло, тепло, радощі і повагу. 

Ой я який красивий осеню падає з дерев золотий дощ