Цитатна характеристика до образу максима в романі "хіба ревуть воли,як ясла повні? "

  високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як із за- ліза ібитий, а до того ще меткий, як заєць, співун- хороший з лиця — повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі (максим   гудзь). палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх по- бивав, над усім верховодив (максим   гудзь). моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід; осту- пався за товаришів, коли ті де на гулянках заводили спір- ку; говіркий, він завжди вибріхувався перед начальством, як де попадалось бувши на всьому казенно- му, не маючи великої недостачі в одежі, він не жалував ні- чого свого. лучалося що-небудь роздобути — все те йшло на гурт, на товариські пропої товариші душі в йому не чули (максим   гудзь у солдатах).не страшні їй ні походи, ні переходи; завжди моторна, ве- села, до гулянок удатна. щоб не даром жити, немарно тра- тити час, вона узялась то тим, то сим перепродувати (явдо- ха з  максим ом).

Вінграновський микола степанович - поет, прозаїк, сценарист, кінорежисер, кіноактор. народився 7 листопада 1936 року в м. первомайську на миколаївщині. м.вінграновський прийшов у поезію так, як приходять великі майстри. перші публікації м.вінграновського (як поет він дебютував у 1957 р.) стали фактом народження поета, без досягнень творчості якого український літературний процес нагадував би книгу з вирваними з неї сторінками, де зав'язуються важливі лінії сюжету. говорячи про поезію м.вінграновського треба сказати, що це поезія серця і водночас поезія думки. в ній домінують почуття та настрої душі. своєрідність і принадність поетичного словника м.вінграновського визначає щедрість філологічної культури, глибокий інтерес поета до народної мови. м.вінграновський творить свій особливий колорит, у якому багатство проявів життя, багатобарвність і багатозвучність світу. в українській поезії радянського часу було небагато перших поетичних збірок, які б знаменували собою появу яскравих індивідуальностей. серед них збірка м.вінграновського "атомні прелюди" - книга, з якою пов'язується не тільки поява нового імені, але й цілого напрямку в розвитку поезії. часові інтервали між збірками м.вінграновського значно більші, ніж у інших поетів. друга збірка поета "сто поезій" з'явилася у світ тільки через п'ять років після "атомних прелюдів" в 1967 році, третя -"поезії" (вибране з двох попередніх і нові вірші) - з інтервалом в чотири роки (1971). після неї через сім років вийшла книжка "на срібнім березі" (1977), ще через чотири роки - "київ" (1982). найкоротшою буде відстань - два роки - до прекрасної, хоч і мініатюрної за обсягом книжечки "губами теплими і оком золотим" (1984). у збірках "сто поезій", "на срібнім березі", "губами теплими і оком золотим" виявились психологічна глибина поезії м.вінграновського, злиття лірики громадянської та інтимної, самобутність поетичної форми. основна тема творчості - історична доля народу, тривога за майбутнє людства в зв'язку з загрозою термоядерної війни. для героя лірики м.вінграновського характерні відчуття внутрішньої свободи, розкутість думки, бажання взяти на себе відповідальність за все, що відбувається у світі. у формі складних ліричних асоціацій і алегорій поет утверджує думку про неминучість оновлення суспільного буття, про перемогу розумного, справедливого й доброго в людській душі і взаєминах людей (вірші "величальна народові", "прелюд №13", "український прелюд"). в багатьох віршах м.вінграновський показує природу в її вільностихійних і тривожних виявах, вічний рух і мінливість. критика відзначала тяжіння м.вінграновського до широких філософських узагальнень у зображенні історії й сучасності, гуманістичний пафос, чіткість громадянської позиції, стильове новаторство і, водночас, певну ускладненість метафор, надмір алегорій тощо. лірика м.вінграновського різноманітна за жанрами і віршовими формами. це класичні сонет і елегія, медитація, навіть романс і станси. є в нього зразки японського хоку, вірші, написані гекзаметром, античним елегійним дистихом. але переважно він творить власну ліричну форму, основа якої - народописна традиція ї досвід сучасної лірики. м.вінграновський активно працював і в прозі. повісті "сіроманець" (1977), "у глибині дощів" (1979), "літо на десні" (1983), оповідання "гусенятко"(1978), "низенько пов'язана" (1985) та інші позначені тими ж рисами, що й поезія : високою духовністю, широким спектром емоцій. багатоплановість образів, елементи казковості, фантастики, гумор дозволяють м.вінграновському творити дивний, прекрасний світ, у якому живуть і співпрацюють людина і одухотворена природа.