Краткое содержание сказки бой на калиновом мосту

Жили были старик со старухой и было у них 3 сына. узнали они что чудо-юдо паганое земли рушит. и собрались они в путь дорогу. ехали они и на деревню наткнулись. переночевали там у бабушки и дальше поехали. приехали они к колиновому мосту и договорились дежурить по очереди. пошёл дежурить старший брат. он улёгся под куст и заснул, вышел младший брат иван на колиновому мост. выезжает чудо-юдо на коне и начал сражаться с и иваном. победил его иван. сложил головы чуды-юды и спать дальше сам придумаешь

«Це для того виношую, щоб у ньому раніше прокидалося життя і щоб гарбузи були більшими».

«В її устах і душі «насіння» було святим словом».

«І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого».

«Забувши за мене, мати починає тихцем розмовляти з насінням, одне вихваляючи, а друге жаліючи або навіть гудячи»

«Тільки ж гляди, не порви моїх останніх чобіт, не молоти ними, як ціпом, землю, не влазь по самісінькі вуха в калюжі та баюри та не дражни по всіх кутках собак і не зчеплюйся битись…».

«Правда, у піч вона так і не кинула жодної книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не підвередило її дитину».

«Вона перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину, вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і як у розквітлому соняшнику ночує оп'янілий джміль. Від неї першої я почув про калиновий міст, до якого й досі тягнуся думкою і серцем…»