Написать твiр на тему: "брехня любить брехуна ".

Ми всі іноді кажемо неправду, брешемо, якщо бути точним. людина дуже часто починає брехати, щоб сховати свої слабкості від інших та виправдати свої помилкові вчинки. коли ми робимо щось не так, ми це відчуваємо, як і відчуваємо те, що наслідки нашої помилки будуть неприємними. не кожен має достатньо мужності собі в цьому зізнатися та взяти на себе відповідальність за вчинок чи помилку. як правило, людина вибирає найбільш легкий шлях – брехню в надії, що ніхто не побачить некрасивої частини її особистості. але проблема у тому, що будь яка брехня з часом стає відомою і завдає більших неприємностей, аніж сама ситуація, що провокувала людину на брехню. тоді наслідки можуть бути дуже непередбачуваними і людина втратить контроль над своїм життям. ще одна неприємна риса брехні полягає в тому, що вона затягує людину, як сипучі піски, адже щоб заховати ще глибше одну брехню, треба вигадати дві нові тощо. людина, яка бреше, також втрачає внутрішній спокій. кожну хвилину вона – свідомо чи ні – чекає того моменту, коли всі дізнаються правду. це завжди впливає на поведінку та здоров’я. крім того, нові й нові вигадки віднімають купу сил, які можна було б пустити в більш корисне русло, наприклад, в творчість. окрема мова про відносини. ніщо не руйнує їх так швидко та докорінно, як неправда. відносини будувати дуже складно: потрібне терпіння, любов, довіра. брехня одним рухом затирає все добре та прекрасне, що було між людьми. промайнувши лиш тінню мимохідь, вона забирає з собою відносин – довіру, яку так нелегко повернути знов. тому наступного разу, коли захочеться звернути на легку доріжку брехні, пам’ятай, що насправді ти втрачаєш набагато більше. ти втрачаєш частину себе, свій шанс на духовний розвиток, втрачаєш частину своєї душі…

Напевно, брехня – складне поняття. брехня вважається пороком. але вона потрібна людям, інакше давно зникла б з лиця землі. і чому кажуть: «ложь во благо»? я спробую відповісти на це сам, як вважаю за потрібне. для мене брехня – це однозначно недобре діло. адже, якщо людина бреше мені, то він хоче ввести мене в оману. може бути, він хоче потім мене використовувати для своїх цілей. а може, він просто хоче посміятися над «дурником». або бреше, не подумавши, щоб від нього відчепилися. у будь-якому випадку його брехня спочатку не припускає хороших мотивів щодо мене. як мінімум, ця людина до мене байдужий. є ще «ложь во благо». це коли людині не говорять правди, щоб його не засмучувати. наприклад, хворому не говорять, що його хвороба смертельна, а обманюють. чи не повідомляють, що щось неприємне сталося, а заспокоюють: «все в порядку». все добре, прекрасна маркіза! але така брехня все одно залишається брехнею. людина все одно буде підозрювати недобре, страждати, мучитися. а потім все-таки дізнається всю правду. і хто його знає, чи не краще було сказати йому відразу! єдиний варіант «брехні во благо», який я особисто визнаю – це промовчати там, де дійсно говорити не можна. наприклад, щоб не було паніки. або, щоб не завдати глибокої сердечної рани. недарма говорять: «мовчання – золото». але не брехати, не писати, не придумувати і не «перекручувати». не люблю людей, яким брехати так легко, «як в калюжу дути». а я таких людей знаю, з деякими навіть один час дружив. але недовго. з ними можна спілкуватися, але не можна дружити, не можна заводити ніякі спільні справи. інакше потрапиш в халепу. іноді не зрозумієш, навіщо вони : багата фантазія? або як-то самостверджуються? потім просто намагаєшся «фільтрувати» все, що вони говорять. а їм хоч би що! втративши одних приятелів, вони тут же заводять інших, часто таких же брехунів. а потім ці люди щиро не розуміють, чому потрапляють в неприємності, чому з ними не хочуть спілкуватися. за моїми спостереженнями, часто брешуть публічні люди – ті, чиї слова важливі, до кого прислухаються. наприклад, члени уряду. їх брехня зазвичай містить елементи правди, але вони її «перекручують», маніпулюючи громадською думкою. зазвичай при цьому вони замовчують важливу інформацію: «відкрито 25 нових шкіл». але не йдеться про те, що всі ці школи не побудовано, а просто відремонтовані. у глядача ж створюється помилкове враження. таке «замовчування» - це не «брехня на благо», а просто брехня. якщо людині часто брешуть, а сам він такий прийом не використовує, йому варто задуматися. може, він сам веде себе так, що йому «підносять» всякий непотріб? те ж саме можна сказати про народ і про уряді. я сам іноді брехав, але зараз намагаюся робити це якомога менше. просто є такі люди, які не хочуть чути правди. їм, як кажуть, хоч кіл на голові теши, вони стоять на своєму помилковому думці. є й інші - вони відразу загрожують покаранням за правду. а ось брехня в них проходить «на ура». знаєте, чому я ще не хочу брехати? тому що, вимовляючи те, чого не думаю, чого немає, я вже не буду собою. я не зможу виразити себе таким, який я є. а будувати з себе когось іншого мені нецікаво .

Б