Негайно твір на тему: добро починається з людського доброго серця

    мудрець сказав: живи, добро звершай та нагород за це не вимагай. лише в добро і вищу правду віра людину відрізня від мавпи й звіра. нехай ця істина стара: людина починається з добра. я  напевне,  почну  із  розкриття  поняття слова «милосердя». милосердя - готовність , пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. милосердя часто ототожнюють із вірою в бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. можна іншим і робити добро й при цьому не вірити в бога. можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. на жаль, і таке буває. але з іншого боку, якщо людина щиро вірить у бога й прагне виконувати всієї його заповіді, він постарається також бути й милосердним. для мене в милосерді основне - безкорисливість. наприклад, під час війни сестри милосердя самовіддано доглядали за пораненими, ризикуючи своїм життям, виносили поранених і вбитих з поля бою, і все це зовсім безоплатно. крім того, вони морально підтримували солдатів, не їм упасти духом, що відіграє величезну роль у їхніх перемогах. імен більшості з них ми ніколи не довідаємося, але ми завжди будемо вдячні їм за їхню самовіддану працю. на жаль, зараз, у наш важкий час змін, такі якості, як милосердя, доброта, бажання йдуть на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння дістати прибуток і турботу насамперед про себе. милосердних людей зараз не багато, та й то інші ставляться до них якщо не як до божевільних, то принаймні як до дурного. зараз ніхто не бабусі перейти через дорогу, донести сумку, не подасть жебракові, не пошкодує сиріт і важкохворих. а мені здається, що саме в наш час щирого милосердя людям найбільше не вистачає. звичайно, багаті люди можуть собі дозволити зробити пожертвування в різні фонди , але дуже часто тільки для того, щоб про це згадали в газеті або по телебаченню. а ті люди, які дійсно хочуть , найчастіше не мають у своєму розпорядженні засоби для цього. але можна не тільки матеріально, але й духовно. підтримка й розуміння для кожного з нас значить не менше, ніж матеріальне благополуччя. я думаю, якби люди більше піклувалися про інші, зникло б з осіб людей вираження якоїсь безвихідної прикрості, що так часто можна бачити в метро, на вулиці, у магазині. іноді, звичайно, люди веселі, життєрадісні, оптимістично настроєні, усміхнені, але їх - одиниці. а інші люди - хмурі, непривітні, постійно стурбовані станом політики й економіки. втративши милосердя, ми немов розучилися радуватися життю, який би вона не була. мало кому хочеться ділитися своїм щастям з іншими. але ж життя в нас тільки одна, і було б так прекрасно не тільки радуватися їй і жити сьогоднішнім днем, але й спробувати зробити життя інших небагато легше, світліше й радісніше. це б принесло радість і нам самим. кожна посмішка на особі людини, якому ти допоміг, робить твою особу счастливее. з давніх часів відомо, що заподіюване комусь зло повернеться до тебе сторазовим злом і що добро, що ти комусь зробив, вернеться до тебе. і якщо ми хочемо, щоб до нас ставилися добре, ми самі повинні ставитися добре до навколишнім. так будемо ж милосердні! що ж таке честь і совість? чи потрібні вони? навіщо? так, честь і совість завжди були потрібні в нашому нелегкому житті. якби люди ними не володіли, то страшно подумати, що було б з людством. без совісті й честі людський рід давно б згас. я переконана, що совість - це внутрішній голос теперішньої людини; голос, що контролює нашої думки, учинки, справи. міркуючи про честь, думаєш винятково про чесних людей. дуже жаль, що зараз чесним людям доводиться важко але добро не може в одну мить перемогти зло та його слуг - жорстокість, байдужість, заздрість, лінь, підступність. добро кожного ранку сіяє насіння доброти в дитячих серденьках. чому в дитячих? а тому, що тільки в маленькому дитячому серці здатне прорости будь-яке насіння. кожна насінинка може розквітнути чарівною квіткою, зробивши серце дитини добрим, ласкавим, ніжним. а може, на жаль, зарости чорним колючим чортополохом зі злим, безжалісним серцем. адже зло теж не спить. хоча воно й ліниве, і встає значно пізніше, усе ж устигає порозкидати зле насіння але що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти навіки? напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки і вчити цього своїх дітей. не говори про доброту, коли ти сам нею не сяєш, коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду. бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово. в цім почутті така основа, яка з глибин душі росте. коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині. немає вищої святині, як чисте сяйво доброти.      

пастух - пасти, пастушиний, пасовище

чередник -череда, чередовий

чабан - чабанник, чабанувати

вівчар - вівчарня, вічарник, вівчарський