Мировой кризис 1929-1933. франция 1. хронологическая таблица правительственных изменений 2. объяснить необходимость коалиционного правительства 3. мероприятия правительства, напрпавленные на выход из кризиса

Кризис 1929 – 1933 гг. стал наиболее затяжным, глубоким и всеохватывающим, от которого наиболее пострадали сша и германия. так, промышленное производство в сша сократилось за эти годы на 46,2%, в германии – на 40,2%, во франции – на 30,9%, в – на 16,2%. кризис захватил все страны мира, причем показатели падения производства в менее развитых странах зачастую были более глубокими, чем у четверки лидеров. например, индекс промышленного производства в чехословакии снизился на 40%, в польше – на 45%, в югославии – на 50% и т.д. невиданного размаха достигла безработица. так, только, по официальным данным, в 32 странах число безработных за три года кризиса (1929-1932) увеличилось с 5,9 млн. до 26,4 млн., происходило массовое разорение фермеров и т.д. тема «мировой кризис 1929-1933 гг.» актуальна в наше время. сегодня кризис в переживает не только наша страна, но и весь мир. в странах европы растет уровень инфляции, снижаются инвестиции, растут розничные цены, сокращаются заказы как промышленных предприятий, так и промышленного производства. россия неоднократно переживала кризис: смена модели в начале 80-х годов xx в., обвал рубля в 1998 году и т.д. кризис 1929 – 1933 гг. наглядно демонстрирует к чему могут неправильные действия глав стран, в каком состоянии окажется после кризиса. его анализ избежать многих проблем, сделать кризис менее сокрушительным, а также произвести прогнозы на будущее развитие страны.  1. причины и содержание мирового кризиса 1929-1933 гг. кризисы – фазы капиталистического цикла, во время которых происходит насильственное восстановление нарушенных в ходе развития капиталистической основных пропорций воспроизводства. кризисы проявляются в абсолютном падении производства, сокращении капитальных вложений, росте безработицы, увеличении количества банкротств фирм, падении курса акций и других потрясениях.

Відповідь:

Епоха пізнього середньовіччя (14-16 століття) була періодом значних наукових відкриттів і досягнень. Ось декілька прикладів таких досягнень:

Галілео Галілей (1564-1642): Італійський вчений, фізик, астроном та математик, відомий своїми внесками в розвиток наукового методу та астрономії. Він сконструював перші телескопи та зробив низку відкриттів, включаючи супутників Юпітера і фаз Землі.

Ніколай Коперник (1473-1543): Польський астроном та математик, який сформулював геліоцентричну модель Сонячної системи, відому як "Коперніканська система". Вона замінила геоцентричну модель Птолемея, в якій Земля вважалася центром Всесвіту.

Леонардо да Вінчі (1452-1519): Італійський універсальний геній, який зробив вагомий внесок у різні науки та мистецтво. Його дослідження охоплювали анатомію, інженерію, фізіологію, фізику та механіку. Він створив десятки винаходів, включаючи розробку парашути, велосипеда та гідродинамічних моделей.

Йоханнес Гутенберг (1400-1468): Німецький винахідник і друкар, відомий впровадженням механічного друку на основі рухомих металевих літер. Це призвело до революції у видавничій справі та сприяло поширенню знань та культури у Європі.

Ісаак Ньютон (1643-1727): Англійський фізик, математик та астроном, відомий своїми законами руху та гравітації. Його праці "Математичні принципи натуральної філософії" (Принципи) встановили основи класичної механіки та розширили нашу розуміння фізичних явищ.

Альберт Магнус (1193-1280): Німецький філософ, богослов, природознавець і алхімік. Він зробив значні внески у розуміння хімічних процесів та природних явищ, а також вивчення тваринного та рослинного світу.

Ці наукові досягнення відіграли важливу роль у розвитку науки, технології та культури в епоху пізнього середньовіччя, вносячи суттєві зміни у сприйняття світу та стимулюючи подальший науковий прогрес.