Діалог на тему подяка матері за святковий обід

Дорога мамочко, дякую тобі за цей прекрасний святковий обід. -на здоров'я, сонце моє.

  сидить іванко на печі. та нічого не робить. як-то кажуть "штани" просиджує. підходить до нього бабця зеновія та й наказує: -внучку, ось бери кошик. та й піди у ліс, ягід та грибочків збери. -бабцю, ну піди той що. а якщо вовк схопить та поживиться мною, а ведмідь кошик розірве та з'їсть мене.  -от онучку, якщо зараз не підеш, то прийде до тебе вночі гном, який стежить за такими лінивцями, як ти. -еге ж, бабко зеновія, вигадуйте. я хоч і лінива дитина, та на відмінну від вас, розум маю.   вночі, іванко пішов спати. його совість була чиста, він не вірив у вигадки бабці зеновії. однак до нього все таки прийшов гном, із бабусиної розповіді. -агов, да прокинься, лінива тварина, навіть встати лінь. таких на корм вовку треба віддавати! - а? що? бабко зеновія, я завтра все зроблю!   -бач, яке розумне, мене від зені не розпізнає. а казало, що розум має. тьху тебе. молоде, ще мати не померла, а  старій бабусі не . -ви хто? хто така зеня, це  ж ім'я моєї бабусі. -я гном, який приходить до таких лінивців, як ти. а ось я твою бабусю знав,   у неї був брат, теж іваном звали. таке ж ліниве, як ти. ось дізнався я про нього, прийшов до нього. бач, а мене якась мила дівчинка побачила. я хотів з нею привітатися, а вона ж така добра. принесла мені чай з варенням. я сам здивувався, я її не просив, а вона ж  принесла. я не буду жалітися на те, що ти не пригостив мене, та я і не просив. тож скажи іванку, ти любиш їсти хлібець з варенням? -так, пане. -а любиш ти пиріжки, які готує тобі бабуся? -обожнюю їх понад усе! -а от, цінуєш ти той труд? -звісно, я хвалю її за роботу, цілую та обнімаю. я також хвалюся всім моїм друзям, що моя бабуся-найкращий пекар. -тьху тебе, тільки язиком чесати вмієш. -включи світло! -слухаюся! іванко підбіг до вмикача світла: -матір моя рідна! що ж це за бруд? ! чого іграшки розкидані, портфель незібраний, їжа на столі лишилася. так, роботи вистачає. -вночі? зараз усі сплять. -твоя мати не спала ночами, так  що   працюй. -це нудно. -ага, з тобою треба ніжніше. уяви, що ти пакуєш посилку для малого хлопчика. збери портфель.також, уяви що ти герой, який зачистить планету від сміття, який загрожує життю усіх  людей. прибери сміття. іграшки хочуть спати, а не валятися по хаті. уяви, що вони також істоти, яку мають почуття. збери їх та склади у кошик. іванко зібрав усе: - пане гном, це усе? -так ти ще мене паном називаєш. молодець, козаче! бач як чисто, зеня тебе похвалить. ну, важко прибирати. -звісно, пане. дуже вам дякую. ох, давайте я принесу вам пиріжки з вишнею. їх бабуся приготувала, я чай вам зроблю. -давай, але не забудь потім прибрати, як я тебе вчив. прийшов іванко з ласощами і до кімнати увійшла бабця зеновія: -пане гноме, невже ви прийшли знову! -привіт,зеня. радий тебе бачити. як іван? -він уже давно прибирати навчився, дуже тобі дякую. -може поговорите за частуванням. -от і  добре, іванку. ото я бачу, не просто хвеська язиката а справжній козаченько. -дякую.