Пословици поговорки владимира мономаха

«без нужды не клянитесь, но дав клятву и поцеловав крест к братье, соблюдайте клятву крепко. не гордитесь, ибо все мы смертны: сегодня живы, а завтра в гробу. в доме своем не полагайтесь на слуг, отроков и туинов, чтобы не посмеялись приходящие к вам над вашим домом и над вашим обедом. сами назначайте стражу и ночью, не разместив стражи, не ложитесь. ложась, оружие с себя не снимайте. куда поедете, не давайте вашим слугам притеснять жителей тех мест, по которым будете проезжать. напротив, где сделаете остановку, напоите и накормите просящих. чтите приходящих к вам гостей и послов. если не можете оказать им почесть дарами, угостите их едою и питьем. гости по всем землям разносят молву о человеке и ему славу или добрую, или худую. больного посетите. праху мертвеца поклонитесь, ибо все мы смертны. не проходите мимо человека, не обратившись к нему с и добрым словом. жен своих любите, но не давайте жене власти над собою. леность — мать всех пороков. не ленитесь ни на что доброе, а особенно не будьте ленивы к церкви. да не застанет вас солнце в постели. узрев солнце, прославьте бога и садитесь думать с дружиною, или судить людей, или поезжайте на охоту». 

"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)

    "... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."

    " Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?" 

    "І голова ж у тебе, Митько."

    "Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."

    "Але ж головний у нашій експедиції ти."

    "Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи вдалими."

    "І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."