Назовите компоненты разности и суммы

з´ясування місця і ролі особистості в соціальній системі можливе через розкриття поняття «соціальний статус».

  соціальний статус особистості — це її позиція в соціальній системі, пов´язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.

  він охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, наявність влади, партійну і профспілкову належність, ділові відносини, належність до демографічних або етнічних груп (національність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв´язки). усе це р. мертон називає «статусним набором». соціальні статуси поділяються на привласнені, або одержані незалежно від суб´єкта, найчастіше від народження (раса, стать, вік, національність) і досягнуті, або надбані власними зусиллями індивіда (сімейне становище, професійно-кваліфікаційний рівень тощо). серед статусів вирізняють інтегральний та допоміжні. іноді їх взаємодія може спричиняти внутріособистісні конфлікти.

  соціальна роль — типова поведінка людини, пов´язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

  людина в суспільному житті, як правило, виконує кілька соціальних ролей, які утворюють, за термінологією р. мертона, «рольовий набір». соціальні ролі можуть закріплюватися формально (через посередництво закону чи іншого правового акту) або мати неформальний характер (моральні норми поведінки в певному суспільстві).

  одна з перших спроб систематизації соціальних ролей належить т. парсонсу, на думку якого їх характеризують:

  — емоційність (одна роль вимагає емоційної стриманості, інша — цілковитої розкутості);

  — спосіб одержання (одні ролі притаманні особистості органічно, інші виборюються нею);

  — масштабність (сформульовані й суворо обмежені або нечіткі й розмиті);

  — ступінь формалізації (дія за жорстко встановленими правилами і приписами або довільна дія);

  — характер і скерованість мотивів (орієнтовані на особисте або загальне благо).

  про соціальну роль йдеться тоді, коли за тривалої соціальної взаємодії регулярно відтворюються певні стереотипи поведінки. тобто роль є окремим аспектом цілісної поведінки. конкретні індивіди виступають у багатьох ролях. суперечності між окремими соціальними ролями породжують рольові конфлікти, як внутрі-, так і міжособистісні. вони часто виступають як боротьба мотивів діяльності, що свідчить не тільки про існування ієрархії соціальних статусів, а й про ієрархію соціальних ролей. вільний вибір особою першочерговості реалізації певних мотивів є відносним, оскільки людина перебуває під тиском соціальних функцій, статусів і ролей, завдяки чому стає частиною суспільства, соціальної спільноти. сукупність соціальних ролей особистості відображає соціальні відносини в суспільстві. соціальний статус і соціальна роль є основними поняттями рольових теорій особистості.

  рольові теорії особистості. їх автори д. мід, р. мертон та інші визнають залежність соціальної ролі людини як істоти соціальної від очікувань інших людей, пов´язаних з їх розумінням соціального статусу конкретної особистості. розбіжність між уявленнями про соціальну роль тієї чи іншої особистості та її реальною поведінкою є основою соціальних конфліктів, що мають міжособистісний характер. внаслідок виконання людиною кількох соціальних ролей, несумісних між собою, може виникнути внутрішній конфлікт особистості. його наслідком, як правило, є стрес. саме у виявленні передконфліктних і передстресових ситуацій або підстав для цього, а також у пошуках конкретних шляхів гармонізації соціальних ролей і полягає роль соціології.

  теорії соціальної установки. вони особистість як результат дії настанов, впливів, тиску. акумуляція людиною протягом життя різноманітних установок приводить до того, що вона звикає бути особистістю; у неї складається принципова установка на те, щоб бути особистістю.