Скласти текст-міркування за висновком ось чому небезпечно палити вогнище, використовуючи слова тому що, оскільки, бо

Отож сьогодні ми поговоримо про найстрашніше — про вогонь. вогонь, як ви знаєте, може бути добрим другом для людини, але може бути і страшним ворогом, який забирає життя. як ви гадаєте, коли він буває другом людини?   (відповіді дітей.)  так, коли людина вміє ним користуватися, знає, де можна запалювати вогнище, а де ні, та виконує всі правила. а коли вогонь стає ворогом для людини.  (відповіді дітей.)  так, діти, вогонь тоді ворог, коли люди ставляться до нього байдуже і не виконують правил. саме про це ми і поговоримо. зверніть увагу на ці малюнки.  (вчитель вивішує малюнки, де зображені вогнища. обговорення малюнків.) вогнище, що його так люблять і дорослі, і діти, — це дуже романтично і гарно. особливо в поході, коли заходить сонечко, а на землю опускається темна ніч і несе з собою прохолоду. тоді люди сі навколо невеличкого вогнища, гріються, їдять, мріють, розмовляють, співають пісні під гі вогнище люблять пастухи, які біля нього гріються і сушать свій одяг у негоду. воно приваблює людину ще з доісторичних часів. що треба знати, щоб, розпалюючи його, ти не став причиною страшного лиха?   (відповіді дітей.)  ці знання обов’язково застосовуй практично завжди. запам’ятай! вогнище можна розпалювати лише у визначених місцях. на спеціальних стоянках відпочинку в лісі. там місця для вогнища обкопані і обкладені камінням. поруч є пісок і вода.вогнище не можна розпалювати дітям без нагляду дорослих.якщо виникла необхідність розпалити вогнище, то місце для нього треба підготувати таким чином: спочатку очистити його від сухої трави, хмизу, моху, листя і обкопати або обкласти камінням, щоб вогонь не міг поширитися по сухій траві далі; приготувати пісок або воду для того, щоб засипати або залити його; сухий хмиз не складати у безпосередній близькості до вогнища, а віддалік.вогнище не можна розкладати під деревом або між кущами — це може викликати пожежу. а ще в кущах і на дереві живуть пташки, які бояться диму.вогнище не можна розкладати поблизу легкозаймистих матеріалів: сіно, солома, дрова, будівлі.вогнище не можна розпалювати у приміщеннях: хлівах, на горищах, у сінях, у підвалах і т. д.не можна спалювати сухе листя і рештки рослин восени, тому що в них накопичилося багато отруйних речовин, які при спалюванні виділяються в повітря і отруюють довкілля. ми цим димом дихаємо і отруюємо свій організм. нехай листя лежить, воно перегниє і земля візьме з нього те, що їй потрібно.не можна розкладати великого вогнища, тому що язики полум’я можуть перекинутися на дерева чи будівлі, якщо ті знаходяться навіть далеко від нього.якщо сильний вітер, то вогнища розпалювати не можна, тому що він може вихопити горючу галузку і занести її далеко, можливо, і на поле з пшеницею чи житом.а поблизу поля, де росте збіжжя, ні в якому разі вогнища не розводь.

людина змалечку оповита тонким павутинням духовного світу. ще не навчившись ходити, вона чує свою першу пісню - материнську колискову, потім намагаючись несвідомо її відтворити. вона заслуховується казками і згодом тягнеться до книги сама. духовність закладається в нас з найперших днів, зростаючи вежею на спорудженому і.

кожна людина може знайти в собі ту схованку. недаремно ж у нас, дітей кам'яних джунглів, уривається дихання перед мальовничими рідними пейзажами, недаремно якийсь заклопотаний бізнесмен зі, здавалося б, зачерствілою душею, зупиняється біля вуличного скрипаля і, розчулившись, кидає монету до пошарпаного капелюха на землі, недаремно спіткається погляд зголоднілого бідного студента на черговій книзі. звісно, однією духовною поживою сит не будеш, проте душа раз у раз потребує свого: краси, сенсу, емоцій.  

кожна прочитана книга, кожна заслухана до дір пісня, кожний малюнок, над яким працюєш нишком - все це джерела духовності, повні кришталево-чистого, студеного натхнення. того, без чого можна не жити, а лише існувати.