Твир на тему життя людини-неоцинений скарб

іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? чи не питали ви себе, як змінився б світ, якби ви не народилися

      кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. не можно також сказати, що людина ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після смерті. також не можна судити про цінність життя людини на основі великих подвигів. так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх ми маємо саме це майбутнє, без війни і з комфортними умовами. та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим. чи не у цьому призначення життя просто зберігати і дарувати своє хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі дійсно живе не дарма!

      тому я вважаю, що життя - найвища цінність і що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя всієї планети. 

(народився 1939 року)

народився на львівщині. навчався у львівському університеті. переслідувався радянською владою "за антирадянську агітацію і пропаганду", покарання відбував на уралі та в забайкаллі. повернувся до львова у 1981 році.

перша книжка поезій "вогонь купала" з'явилася друком у 1966році, наступні твори письменника тривалий час були відомі із "самвидаву" і тільки у 1991 році видані за кордоном удвох томах: "пробуджена муза" та "невольнича муза". у тому ж таки 1991 році в україні з'явилася книжка вибраного "тринадцять аналогій", за яку автора удостоєно національної премії україни імені т. г. шевченка. остання книжка "слово триваюче" (1997). у доробку письменника є книжки і для дітей: "книжечка для дзвінки" (1991).

які почуття викликала в мене поезія "писанка" і. калинця

поезія ігоря калинця надзвичайно яскрава і самобутня. у ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. у них — пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. у них живуть воєдино злиті язичництво і християнство.

коли я читала поезію і. калинця "писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. було таке відчуття, що це я сама перед святим великоднем стежу, як

виводить мама дивним писачком

по білому яйці воскові взори.

мандрує писанка по мисочках

із цибулинним золотим узваром.

і вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним:

буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім соці.

може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз.

але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. з її рук у "писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". і раптом я зрозуміла: мати — це початок усього на землі. вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії ігор калинець. мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" — писанки у натруджених маминих долонях.тока это я нашла в нете тому попробуй сделать свой