.(Складіть і запишіть по одному реченню з однорідними присудками, підметами, додатками, означенням, обставинами).

облытають квіти,обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.жайворонки дзвенять і радують нас у синьому небі

мій товариш зараз читає та дивиться телевізор. я, микита та андрій учора робили паперові літаки. сьогодні осінь робить листопад та кольорові килими. зима цьго року була сніжна, морозна та хмарна. спочатку я повернув наліво, потім знов наліво, та дістався дому.

Кожна людина все життя мріє стати щасливою, та чи всі можуть відчути й зрозуміти власне бажання?

Щастя – це не термін, не теорія й не правило. Його не поясниш і не прочитаєш у книжках, бо це те, для чого бракує слів.

Існує багато думок, стереотипів й переконань із цього приводу. Багато хто каже: «Щастя не в багатстві». Та насправді, коли ти маєш гроші, можеш дозволити подорожі, найулюбленішу їжу, якісні ліки й ґрунтовну освіту. А це теж є складниками того щастя. Це ніби пазлик, який кожна людина збирає для себе сама, зі своїх «шматочків».

Нещодавно я запитала своїх друзів про їхнє особисте щастя. Звісно, більшість відповіла: «Друзі, родина, хобі, подорожі». Та потім я захотіла послухати про їхнє «щастя в дрібницях», і саме про це хочу вам розповісти.

Для когось з’їсти шматочок улюбленого тістечка – все одно, що побувати на сьомому небі. Проїхати улюбленим маршрутом рідного міста, нарешті «впасти» в ліжко після неймовірно важкого дня, передивлятися фотографії та відео, згадуючи найзворушливіші моменти, виспатися, побачити старого друга, повернутися додому після подорожі, нарешті закінчити всі свої справи, гладити кішку й чути тихе мурчання, що так заспокоює, дізнатися радісну звістку близької людини, бачити щирість в очах коханого й усім серцем відчувати любов, що кружляє прямо в повітрі – усе це і є маленькими особливими митями кожного.

І чим більше цих малесеньких «шматочків», тим яскравіша й прекрасніша картина. Саме дрібнички довершують цей пазл під назвою «щастя».