Заранее : ) соотнесите события и даты. события: 1. назначение г.м. маленкова главой правительства, 2. избрание н.с. хрущёва руководителем кпсс. 3. передача крымской области рсфср в состав украины.. 4. отставка г.м. маленкова с поста главы правительства. 5. хх съезд кпсс. 6. реабилитация репрессированных народов. 7. принятие третьей программы кпсс. 8. начало разработки новой конституции . 9. расстрел рабочей демонстрации в новочеркасске. 10. избрание н.с. хрущёва главой правительства. 11. отставка н.с. хрущёва со всех постов. даты: 1962, 1956, 1955, 1953, 1961, 1954, 1962, 1953, 1958, 1957, 1964

1 - 1953

2 - 

3 - 1954

4 - 1955

5 - 1956

6

7 - 1961

8 - 1962

9 - 1962

10 -1953

11 - 1964

1953 г. — избрание н. с. хрущева первым секретарем цк кпсс; 1956 г. — xx съезд кпсс, разоблачение культа личности сталина; октябрь 1961 г. — принятие новой программы кпсс на xxii съезде кпсс; октябрь 1964 г. — отстранение хрущева от руководства.расстрел рабочей демонстрации в новочеркасске. - 1962принятие третьей программы кпсс - 1962реабилитация репрессированных народов 1953-1954

Объяснение:

1. Доктрина пангерманізму була ідеологічною концепцією, яка виникла в Німеччині в XIX столітті і зазнала популярності в першій половині XX століття. Ця доктрина пропагувала об'єднання всіх німецькомовних народів та територій у єдину державу під німецьким контролем.

Пангерманізм був особливо впливовим під час правління німецького імператора Вільгельма II, який перебував на троні з 1888 по 1918 роки. Він підтримував і поширював ідею пангерманізму, що стала важливим елементом зовнішньої політики Німеччини.

Ця доктрина мала на меті зміцнити імперські амбіції Німеччини, спонукати до колоніальних завоювань та розширення впливу німецької культури і територій. Це включало в себе прагнення до отримання контролю над землями в Східній Європі, на Балканах та в Африці. Відповідно до пангерманських ідей, Німеччина повинна була стати світовою державою і конкурувати з іншими великими державами, такими як Велика Британія та Російська імперія.

Доктрина пангерманізму сприяла формуванню агресивної зовнішньої політики Німеччини, що призвело до напруженості у міжнародних відносинах та підготовки до Першої світової війни. Крім того, пангерманізм став однією з ідеологічних підстав для нацистського руху пізніше в XX столітті.

2. Паризька комуна, яка існувала у 1871 році, може розглядатися як складна історична подія, і її оцінка залежить від контексту і власної інтерпретації. Отже, оцінка Паризької комуни як "невдалим заколотом групи крайніх радикалів-революціонерів" або "народною революцією" є питанням трактування.

Загальноприйняте тлумачення показує, що Паризька комуна була рухом, який утворився внаслідок незадоволення більшості парижан соціальними і політичними умовами. Вона розпочалася внаслідок великої поразки Французької держави в русі проти Прусії у 1870-1871 роках і спровокована соціально-економічними проблемами того періоду. Комуністи, соціалісти, анархісти та інші рухи об єдналися, щоб створити новий політичний устрій, який охоплював широкий спектр ідей.

Термін "зарізаний" зазвичай означає невдалу спробу повалити уряд або встановити новий режим насильством або шляхом змови. У певному сенсі, Паризька комуна може бути розглянута як форма заколоту, оскільки вона була спробою встановити новий політичний устрій, порушуючи існуючі порядки.

Однак, для багатьох людей, Паризька комуна була народною революцією, оскільки вона була масовим рухом, в якому багато людей брали доля і виражали свої соціальні та політичні ідеали. Вона символізувала боротьбу робітничого класу за справедливість, соціальні права та демократію. Багато змін, які були впроваджені під час Паризької комуни, спрямовувалися на поліпшення життя робітників і забезпечення їхніх прав.

Отже, оцінка Паризької комуни як заколоту чи революції залежить від визначення цих зрозуміти. Якщо "зарізаний" розглядається як невдала спроба змінити владу насильством, а "революція" визначається як масовий народний рух за зміну політичного, соціального або економічного статусу, то можна бачіті елементи обох уявлень у контексті Паризької комуни.