"червоне" и "чорне" в романi стендаля "червоне i чорне"

Назва роману символічна і багатозначна. ці два кольори — червоне і чорне — відбивають і ідеї роману, і соціальні проблеми суспільства, і діалектику душі героя. червоне і чорне. минуле і сьогодення — епоха наполеона і період реставрації. кумиром для багатьох молодих людей початку xix століття був наполеон. в епоху наполеона жульєн сорель міг би завдяки своїй енергії і волі прославитися на полі бою, вчинити подвиг — зробити військову кар'єру завдяки своїм особистим якостям. він завжди носив із собою портрет наполеона, всі свої дії і вчинки оцінював з погляду наполеона, адже ", безвісний і бідний поручик, зробився владикою світу за " але в тому суспільстві, куди так пробивався наш герой, важливі тільки походження і гроші, людям його стану немає місця в "гарному суспільстві". виступаючи на суді, жульєн говорить: " бачу тут людей, що забажають покарати і раз і назавжди зломити в моїй особі цю породу молодих людей низького походження, задавлених убогі" червоне і чорне. революція і реакція. жульєн сорель мало схожий на революціонера на початку роману. і все-таки наприкінці роману, на суді, ми бачимо вже не просто злочинця або егоїста — ми бачимо викривача. "бережися цієї молодої людини з енергійним почнися знову революція, він усіх нас відправить на гільйотину", — говорить про жульєна сореля брат матильди. саме енергійність, напористість, рішучість і мужність головного героя дозволять йому виголосити на суді обвинувачувальну промову проти вищого суспільства. червоне і чорне. воно в душі самого героя: жага подвигу, пошук себе, мрії про гарну освіту, про любов — і надмірне марнославство, користолюбство, прагнення пробитися, не гребуючи ніякими засобами; мрії про життя — і злочин, ешафот. жульєн сорель хотів би, як його кумир наполеон, прославитися за шпаги, військовим, але часи наполеона пройшли, а низьке походження сореля не дозволить йому зробити кар'єру. і тоді він вирішує стати священиком, але не тому, що щиро вірить у бога, а заради користі. і ще: він хоче довести всім — пану де реналю, вально, абату пірару, маркізу де ла-молю та іншим, — що досягне своєї мети, зробить кар'єру. жульєн мріє про любов, але сам нікого по-справжньому не любить. єдине почуття, яке він відчуває до людей вищого стану, — ненависть. і коли ж він нарешті розуміє, що кохає пані де реналь і це почуття взаємне, він вирушає на ешафот. "от уже воістину в людині уживаются дві істоти", — думає жульєн, знаходячись у камері смертників. червоне і чорне. мундир офіцера і сутана священика; кров пані де реналь і жалобний одяг матильди. любов, каяття, віра, слухняність і страх, розпач, роздратування, стендаль не пояснив нам, який зміст уклав він у назву свого роману, і кожен вільний розуміти цей зміст по-своєму.

  кожна людина  під словом "цінності" розуміє , щось своє. одні одразу ж думають про матеріальні цінності , тобто богатство, а інші навпаки замислюються над вічним. до вічних цінностей належить духовність. мабуть, духовні цінності є найголовнішими в житті людини, бо саме вони приносять в наше життя світло, що неможливо побачити , милуючись лише матеріальним.          духовні цінності живуть цілі роки так покоління, що зміняються одне за одним. вони відбиваються у душі та серці людини , що їх береже. до нас вони приходять у вигляді пісень, казок , віршів. замислюючись над цим, я завжди згадую маму, бо саме вона з ранніх дитячих років учить простим людським радощам. з її казками та піснями в яких майорить любов та турбота приходять до нас прості почуття, які не можна побачити чи доторкнутися до них, але вони є. у своєму серці людина проносить через усе життя цей скарб. я вважаю, що саме такі прості на перший погляд речі ,як    любов, турбота, співчуття, бачення прекрасного та багато чого іншого залишаться на віки найважливішими людськими цінностями.       отже, слід берегти та примножувати ці скарби,щоб вони не зникли у часах та не загубилися за матеріальним. обов`язково треба передавати цей скарб наступним поколінням та вчити їх , що нема на світі нічого дорожчого від простих людських цінностей.