Какое распределение высот в нигерии ( африка) ? и какое годовое количество осадков ? ?

2419 метров.вдоль побережья климат жаркий и влажный в течение всего года.  на севере страны температура значительно меняется в зависимости от времени года, влажность становится меньше.  среднегодовые температуры везде превышают +25 c. на севере самые жаркие месяцы — март–июнь, на юге — апрель, когда температура достигает +30–32 c.  самый дождливый и "прохладный" месяц — август. наибольшее количество осадков выпадает в дельте реки нигер (до 4000 мм. в год), в центральной части страны — 1000–1400 мм., а на крайнем северо-востоке — всего 500 мм.  самый сухой период — зима, когда с северо-востока дует ветер харматтан, приносящий из пустынных районов материка дневной зной и резкие суточные перепады температур (днем воздух прогревается до +40 c и более, а ночью температура падает до +10 c).

Взаємодія океану та атмосфери поверхня океану являє собою арену взаємодії гідросфери та атмосфери. межа розділу між океаном та атмосферою не є різкою границею між рідкою і газоподібною оболонками землі. океанічна поверхня являє собою транзитну зону, де здійснюється взаємодія та обмін речовиною й енергією між оболонками планети. це своєрідна сполучна ланка в ланцюгу взаємодії океану й атмосфери. повітря й верхній шар води в океані перебувають у постійному контакті. якщо повітря тепліше від води, то тепло переноситися з атмосфери у воду; якщо теплішою виявиться вода, перенесення тепла відбуватиметься в протилежному напрямку. тенденція перенесення завжди спрямована до вирівнювання температури. перенесення тепла з океану в атмосферу здійснюється через поверхню океану шляхом турбулентного обміну. якщо вода тепліша за повітря, то повітря, яке перебуває в контакті з водною поверхнею, нагрівається доти, поки температура не вирівняється. чим більша різниця температур, тим більша швидкість перенесення тепла. однак для встановлення рівноваги між повітрям і водою недостатньо однієї рівності їх температур. крім перенесення явного тепла, яке нагріває повітря, існує ще й перенесення тепла випаровування. тільки за умови одночасного дотримання рівності температур повітря й води та насиченні повітря водяною парою вода й повітря перебувають у стані рівноваги. контактуючи з більш теплою водою, повітря потребує більшого вмісту водяної пари, щоб залишатися насиченим. щоб перетворити рідку воду на водяну пару, необхідно затратити певну кількість енергії — йдеться про так звану теплоту випаровування. це приховане тепло, яке надходить у повітря, реалізується в атмосфері, коли волога знову конденсується й випадає назад в океан у вигляді дощу або снігу. таким чином, тепло, яке надходить з водної поверхні в атмосферу, складається з двох частин — явного й прихованого тепла. оскільки теплоємність повітря майже не залежить від температури, явне тепло, необхідне для відновлення рівноваги за існування даної різниці в температурах, також не залежить від температури. навпаки, вміст вологи в насиченому повітрі збільшується із зростанням температури. у результаті кількість прихованого тепла збільшується в міру нагрівання повітря. таким чином, для того, щоб підвищити температуру повітря на один градус, потрібно затратити набагато більше тепла в тропіках, ніж у полярних районах. якщо над океаном повітря завжди близьке до стану насичення, то над суходолом це не так. оскільки волога, яка насичує повітря над сушею, надходить із ґрунту або з поверхні рослинності, приповерхневий шар повітря, особливо в посушливих районах, буде мати низьку відносну вологість. тому повітря переноситиме незначну кількість прихованого тепла. таке повітря нагріватиметься швидше, і тому літні температури над суходолом вищі, ніж над океаном. витрати тепла на випаровування й швидке збільшення вмісту водяної пари із зростанням температури визначають межі нагрівання повітря над океаном. наявність водної поверхні обмежує максимум температури повітря. перенос прихованого тепла спричинює зміну температури води, а саме випаровування водяної пари — збільшення солоності моря. необхідність збереження між випаровуванням та зумовлює на локальному рівні виникнення потоку вологи в атмосфері між різними широтами. між екватором і 23" пн.ш. загальний потік спрямований на південь, північніше цієї широти існує тенденція переміщення водяної пари до полюса. оскільки щільніші шари води опускаються на глибину, витісняючи більш теплі й легкі шари нагору, придонна частина океанів заповнена холодними антарктичними , а більш теплі екваторіальні води підстилають холодні води з підвищеною солоністю, сформовані близько максимуму солоності. таким чином, обмін теплом і солями на поверхні океану, контролюючи зміну щільності поверхневих вод, визначає і глибинну циркуляцію океанічних вод. після опускання водної маси на глибину її характеристики можуть змінюватися тільки шляхом змішування з іншими . тому характеристики морських вод залежать винятково від взаємодії моря з атмосферою.